Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Псалом Асафа[a].
Господь, Великий Бог заговорив,
озвавсь до всіх народів з заходу до сходу.
2 З Сіону Бог засяяв,
засяяв Він із міста незрівнянної краси.
3 Наш Бог іде, але нетихо,
вогонь пожадливий поперед нього мчить,
навкруг кидаючи завісу димну.
4 У свідки зве він небеса високі й землю,
коли збирається народ судить.
5 «Покличте вірних послідовників,
хто зв’язаний Угодою зі Мною,
жертвопринесеннями скріплена вона».
6 Тож небо свідок:
Бог наш—чесний. Він—наш суддя. Села
7 Народе мій, Ізраїлю! Послухай,
що мовлю Я, що свідчу: «Я твій Бог!»
8 Не дорікатиму, картати я не буду
за те, що пожертв і офір замало,
ви їх приносите щодня.
22 Усі, хто відійшли, забули геть про Бога,
подумайте над всім, що Я сказав,
поки не розтерзав Я вас[a].
Тоді вже вас ніхто не порятує.
23 Той, хто приносить жертви дяки,
той може шанувати Мене.
Хто ж Моє вчення втілює в життя,
тому явлю Я Свою силу рятувати».
Бог покарає Ізраїль
8 Господь послав слово проти Якова,
і воно тяжко вдарить Ізраїль.
9 Про це швидко дізнаються всі
в землі Ефраїма та в Самарії.
Погордливі й пихаті, вони скажуть:
10 «Попадала цегла, потрощилася,
проте ми відбудуємо знову з тесаного каменя.
Потрощено сикоморові балки,
але ми натомість покладемо значно міцніші крокви кедрові».
11 Господь Підняв проти них ворогів
на чолі з Рецином і нацькував їхніх ворогів:
12 Сирію зі сходу та филистимлян із заходу—
і вони зжерли Ізраїль, проковтнувши його вмить.
Все одно Його гнів не вщух,
а рука все ще занесена, щоб покарати їх.
13 Та не прийшли люди до Того, Хто їх покарав,
не шукали Господа Всемогутнього.
14 Через те й відтяв Господь і голову, й хвіст Ізраїлю,
того ж таки дня зламав і гілля, і стовбур.
15 За голову правили старійшини й вельможі,
хвостом були пророки, що проповідували брехню.
16 Проводирі народу ввели його в оману,
а ті, хто йшов за ними, заблукали.
17 Через те Господь не радів молоді,
не виявляв милосердя до їхніх сиріт і вдів,
адже кожен протистояв Богу
і з кожних уст злітали грішні слова.
Він все ще гнівається,
і рука Його все ще занесена для покарання.
Бог і юдеї
9 1-2 Правду кажу, я—в Христі. Я не обманюю, і сумління моє, освячене Духом Святим, свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ. 3-4 І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради братів і сестер моїх, й земних родичів—ізраїльтян. Їм належить право бути всиновленими, як дітям Господнім, успадкувати славу і заповіти Божі. Всевишній також дав їм Закон Мойсеїв, служіння в храмі й Свої обітниці.
5 Їм належать великі патріархи, й вони були земною родиною Христа. Нехай Той, Хто є Богом[a] над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.
Бог обирає того, кого хоче
6 Я не кажу, що Господь не здержав Слово Своє, але ж не всі, хто родом з Ізраїлю,—справжні ізраїльтяни[b]. 7 І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої»(A).
8 Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То саме вони зватимуться нащадками Авраамовими. 9 І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син»(B).
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International