Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. Повчання родини Кора.
2 О Боже, чули ми самі,
батьки розповідали наші про давні діла
ще за їхнього життя і в сиву давнину.
3 Вони розповідали нам,
як Ти Своєю силою прогнав чужинців,
і викорінив їх, землю нам звільнивши.
4 Розповіли вони, що не мечами,
і не руками дужими звитягу здобули,
й на тій землі осіли.
Твоя правиця, лик Твій осяйний
зробили все те, бо вподобав Ти їх.
5 Мій Боже, Царю мій!
Зроби щоб народу Якова дісталась перемога.
6 З ім’ям і силою Твоєю
ми зборемо, затопчем ворогів.
7 Я покладаюсь не на лук, я знаю,
що до звитяги то не меч мене веде.
8 То Ти Єдиний нас від ворогів рятуєш,
то Ти Єдиний осоромиш наших ворогів.
9 Славімо Бога кожний день,
Твоє ім’я повік оспівувати будем. Села
10 Але полишив Ти й принизив нас,
відмовився іти із нами в бій!
11 Дозволив нам тікати від ворогів,
а ненависникам—пограбувати нас.
12 Залишив нас, мов тих овець, на розтерзання,
розкидав поміж чужаків!
13 Немов рабів, продав народ за безцінь,
і навіть торгуватися не став за добру ціну!
14 Сусіди бачили, що Ти вчинив,
то вже й глузують, насміхаються над нами!
15 Ми стали посміховиськом серед народів ближніх,
які збиткуються й хитають головами.
16 Із дня на день ховаю я обличчя,
17 і зганьблений, я паленію від образ
і кпинів мстивих ворогів.
18 О Боже, то усе Твої діла.
Хоч не забули ми, не відійшли від заповітів Божих.
19 Твоєму вченю вірними були,
не йшли Тобі наперекір ніколи.
20 Ти все ж віддав нас на поталу тим шакалам,
смертельній темряві Ти нас віддав.
21 Якби забули ми Твоє ім’я,
якби молилися чужим богам,
22 то Ти про те довідався б, напевне,
бо не сховати серця таїну від Тебе.
23 Щодня назустріч смерті ми за Тебе йшли,
за Тебе нас вбивають,
мов ягня невинне на пожертву.
24 Прокинься, Боже! Встань, Володарю!
І нас безпомічних не кинь повік!
25 Навіщо Ти ховаєшся від нас!
Навіщо забуваєш Ти, як ми страждали, гнані?
26 Втоптали душі наші у багнюку,
землею розчавили нам обличчя[a].
27 Щоб показати вірну Свою любов,
встань і спаси нас!
14 Тому Я заманю її, заведу в пустелю
і там говоритиму до її серця.
15 Розіб’ю там для неї виноградники,
і стане долина Ахор[a] дверима надії.
І вона відповість Мені там, як відповідала,
коли була молода, коли виходила з землі Єгипетської».
16 Господь говорить:
«Того дня ти зватимеш мене: „Мій чоловік”,—
і більше не зватимеш мене „Володар мій”[b].
17 Я зітру з уст їхніх імена ваалів,
і ніколи більше не згадають їхнього імені.
18 Укладу Я тоді Угоду для них
з дикими звірями й небесними птахами,
і з плазунами земними.
Я лук і меч, і зброю знищу, зітру їх з лиця землі.
Так Я зроблю, щоб вони лежали в мирі.
19 Навічно Я тебе візьму за Себе,
згідно з праведністю й справедливістю,
у відданості й милосерді.
20 І візьму Я тебе за себе з вірністю,
і ти істинно пізнаєш Господа».
21 Господь говорить:
«Того дня Я говоритиму небесам,
та вони відповідатимуть
землі проливним дощем.
22 Земля ж дасть життя збіжжю
і молодому вину, й олії прегарній,
і вони відгукнуться Єзреелові.
23 І посаджу Я Ізраїль у цій землі для Себе.
Я змилосерджуся над Ло-Ругамою[c]
й Ло-Аммові[d] скажу: „Ти—Мій народ”,
а Він відповість: „А Ти—мій Бог”».
Осія викупає Ґомер із рабства
3 Тоді Господь знову промовив до мене: «У Гомер є багато коханців, але ти повинен любити її як перелюбку, оскільки Господь любить дітей Ізраїля, хоч вони й навернулися до інших богів і полюбляють печиво з родзинками[e], що принесли їм у пожертву».
2 Я купив Гомер собі за п’ятнадцять шекелів[f] та гомер і летек[g] ячменю. 3 Я їй сказав: «Ти мусиш зі мною жити довго, і розпустою займатися не повинна. Більше ні за кого ти не вийдеш заміж, я тобі буду чоловіком». 4 Бо саме так тривалий час сини Ізраїлю житимуть без царя й провідника, без пожертви, без пам’ятного стовпа й без ефоду[h], і без домашніх богів. 5 Після цього сини Ізраїлю повернуться й шукатимуть Господа їхнього Бога і Давида, царя їхнього. І наприкінці днів вони наблизяться зі страхом до Господа і Його доброти.
Не слідуйте законам людським
16 Нікому не дозволяйте придумувати для вас закони та правила про те, що їсти вам чи пити або яких свят дотримуватись: святкування Новолуння, чи суботи. 17 У минулому, ці речі були лише тінню, ознакою прийдешнього, але нове вчення приходить з Христом.
18 Деякі люди полюбляють удавати себе за тих, хто віддалися покірливості й служінню Ангелам[a]. Вони завжди говорять про те, що їм привиділося в видіннях, та не слухайте їх, коли вони засуджують вас через те, що ви не робите так само. Насправді, вони вихваляються без усякої причини тільки своїм плотським розумом. 19 Вони не слухаються Голови, під чиїм керуванням усе Тіло з’єднане. Завдяки Христу, усі частини тіла піклуються та допомагають одне одному, і все міцніє й росте згідно з задумом Божим.
20 Якщо ви померли з Христом і звільнилися від простих понять світу цього, то чому ж ви коритеся його правилам, наче живете в «миру»: 21 «не бери цього в руки», «не їж того» або «не чіпай цього?» 22 Це є тільки правила і вчення, що створили люди, та усі ці земні закони згинуть після їх використання.
23 Справді, вони можуть здатися мудрими з точки зору вигаданих релігій з їхнім хибним самоприниженням та знесиленням тіла. Але вони нікому не допомагають в протистоянні гріховному єству.
Нове життя ваше—в Христі
3 Ви воскресли з мертвих разом з Христом, тож живіть для того, що на небесах, де Христос сидить праворуч від Бога.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International