Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента хору зі стрункими інструментами. На октаві[a]. Псалом Давида.
2 О Господи, не докоряй, коли Ти в гніві,
і не карай, коли Ти розлютивсь.
3 О Господи, до мене милосердний будь.
Я слабую, тремтять кістки. Зціли мене!
4 Душа моя тремтить у переляці.
Чи довго, Господи, мені чекати втіхи?
5 Вернися, Господи! Спаси мене!
Дай мені сили, Ти ж бо милосердий.
6 Навіщо? Бо мерці ім’я Твоє не славлять.
З Шеолу шана вже до Тебе не прийде.
7 Себе я цілу ніч виснажував в молитвах,
аж постіль мокра вже від сліз моїх.
8 Печалі і турботи виїдають очі.
9 Напасники, від мене забирайтесь геть!
Чому? Бо вже Господь почув мій слізний голос.
10 Господь почув моє благання,
Господь прийняв мою молитву.
11 Всі вороги мої втечуть,
нажахані й ганьбою гнані.
19 «Іди з миром»,—сказав Еліша. 20 Коли Нааман уже поїхав, Ґегазі, слуга Еліші, Божого чоловіка, вирішив для себе: «Мій пан дуже легко відпустив цього арамійця, нічого не взявши з того, що він приніс. Присягаюся життям Господа, наздожену його хутко й візьму щось у нього».
21 Тож Ґегазі поспішив наздоганяти Наамана. Коли Нааман побачив, що той намагається його наздогнати, він зійшов з колісниці йому назустріч.
«Усе гаразд?»—запитав він.
22 Ґегазі відповів: «Так, так, усе добре. Мій володар послав мене сказати: „Два юнаки з громади пророків[a] саме зійшли до мене з гір Ефраїмових. Дай їм талант срібла[b], будь-ласка, й дві зміни одягу”».
23 «Будь ласка, візьми, ось два таланти[c]»,—сказав Нааман. Він упросив Ґегазі прийняти їх, а потім зв’язав два таланти срібла в два мішки, і ще дав дві зміни одягу. Віддав їх двом рабам, і ті понесли їх попереду Ґегазі. 24 Коли Ґегазі підійшов до міста, він забрав ношу в рабів і заніс додому. Рабів відпустив, і вони пішли. 25 Потім він зайшов до оселі і став перед своїм володарем Елішею.
«Де ти був, Ґегазі»,—запитав його Еліша. «Твій слуга нікуди не відлучався»,—відповів Ґегазі.
26 Але Еліша сказав йому: «Хіба не було з тобою мого серця, коли чоловік зійшов з колісниці тобі назустріч? Хіба час збирати гроші, брати одяг, оливки, виноградники, череди, отари, слуг чи служниць? 27 Проказа Наамана назавжди прилипне до тебе й твоїх нащадків».
Пішов Ґегазі з очей Еліші, уже прокажений і білий, як сніг.
28 Почувши це, вони страшенно розлютилися й загукали: «Велика Артеміда Ефеська!»
29 У місті почалися заворушення. Всі ті люди кинулися до амфітеатру, схопивши Ґая та Аристарха—македонців, які мандрували разом з Павлом. 30 Павло хотів вийти до натовпу, та учні його не пустили. 31 Дехто з можновладців Малої Азії, Павлових друзів, також послали йому попередження й благали не йти до амфітеатру.
32 Тепер вже одні горлали одне, інші—інше, а вся громада геть збурилася. Більшість уже не могла збагнути, навіщо всі вони тут зібралися. 33 Деякі юдеї з натовпу навчили Олександра, що сказати і виштовхнули його наперед. Він дав знак рукою і намагався щось пояснити людям. 34 Та коли натовп зрозумів, що він юдей, то всі закричали в один голос: «Велика Артеміда Ефеська!»—і не вгамовувалися десь зо дві години.
35 Міський писар заспокоїв натовп словами: «Люди Ефеса! Немає в світі жодної людини, яка б не знала, що місто Ефес дбає про храм великої Артеміди й священний камінь[a], котрий впав з небес. 36 І оскільки ніхто не може цьому заперечити, то слід вам заспокоїтися й не поводитися необачно. 37 Бо ви привели сюди цих людей[b], хоч вони ні храмів не грабували, ані богиню нашу не паплюжили. 38 Якщо у Димитрія та ремісників є проти когось звинувачення, то на це є суди й судді. Там нехай і звинувачують одне одного.
39 Якщо ви маєте ще якісь нерозібрані справи, вам слід робити це на звичайному міському зібранні. 40 Я так кажу, бо ми знаходимося під загрозою звинувачень у заколоті, що стався сьогодні. І немає такої причини, яку ми можемо висунути, щоб виправдати цей заколот». 41 Скінчивши промову, він розпустив громаду.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International