Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Псалом Давида. Пісня на освячення храму.
2 Я прославляю, Господи, Тебе,
бо Ти порятував мене від лиха
й не дав втішатися ворогам моїм.
3 До Тебе, Господи, звертався я,
і Ти мене зцілив, мій Боже.
4 З Шеолу Ти мене підняв,
спас мою душу і не дав зійти в могилу.
5 Усі, хто вірні, хто за Господом іде,
псалми співайте Господу своєму,
і славте всі Його святе ім’я!
6 Чому? Тому що гнів його—то смерть,
коли ж прихильний Він, тоді життя дарує.
Увечері я впав і сльози лив,
на ранок я підвівся вже щасливий!
7 Коли у мирі й злагоді я жив,
гадав, мене нещастя не торкнеться[a].
8 І справді, доки втішений Ти був,
я почувавсь, мов на вершині світу.
Коли ж від мене відвернувся Ти,
тоді перелякався я до смерті!
9 О Господи, як я Тебе благав
допомогти мені, як я молився,
Володарю, щоб Ти помилував мене:
10 «Що користі, якби зійшов я в яму?
Хіба покійники оспівують Тебе?
Чи кажуть нам про доброту Твою до нас? Ні!
11 О Господи, почуй мою молитву,
до мене Свою милість прояви,
і стань рятівником Моїм!»
12 Перетворив Ти сум на радість,
Ти з мене зняв печалі плащ
і вбрав мене у шати щастя.
13 Аби співало моє серце, не мовчало,
тебе, о Господи, я буду славити повік!
18 Дитя зростало. Одного дня хлопчик пішов до батька, який був з женцями. 19 «Моя голова! Моя голова!»—поскаржився хлопчик батькові. Батько звелів слузі: «Віднеси його до матері». 20 Після того, як слуга підняв хлопчика й відніс його до неньки, хлопець до обіду посидів у неї на колінах та й помер. 21 Вона піднялася нагору й поклала його на ліжко Божого чоловіка, причинила двері й пішла.
22 Тоді покликала чоловіка й сказала йому: «Приведи мені котрогось із слуг та віслюка, щоб я могла швидко з’їздити до Божого чоловіка й повернутися додому».
23 «Навіщо тобі до нього їхати сьогодні?—Запитав він.—Адже нині не субота й не молодик».
«Все гаразд»[a],—відказала вона.
24 Вона осідлала віслюка й наказала слузі: «Ходімо, поспішаймо. Не притишуй ходи заради мене, аж доки я тебе не попрошу». 25 Ось вона вирушила в дорогу й приїхала до Божого чоловіка на гору Кармел. Коли Божий чоловік побачив її ще звіддалік, він сказав слузі Ґегазі: «Поглянь! Он з’явилася шунамітянка! 26 Біжи їй назустріч і розпитай: „Чи все в тебе гаразд? Як чоловік ся має? Чи дитя здорове?”» «Все гаразд»,—відповіла жінка.
27 Коли вона прийшла до Божого чоловіка в горах, вона схопила його за ноги. Ґегазі відштовхнув її, але Божий чоловік сказав: «Не чіпай її! Вона гірко засмучена, але Господь приховав це від мене й не розповів мені цього».
28 Вона сказала: «Хіба я просила в тебе сина, мій пане? Хіба я не казала тобі: „Не збивай мене з пантелику?”»
29 Еліша наказав Ґегазі: «Заткни одяг за пасок, візьми мого ціпка й поспіши. Якщо зустрінеш когось, не вітайся, а якщо тебе хтось привітає, не відповідай. Покладеш мого ціпка на хлопчикове обличчя». 30 Але мати того хлопчика промовила: «Присягаюся життям Господа й твоїм життям, що я не піду без тебе». Еліша підвівся й пішов з жінкою.
31 Ґегазі пішов попереду й поклав ціпок на хлопчикове обличчя, але той не подав ніяких ознак життя. Тож Ґегазі вернувся до Еліші й сказав: «Хлопчик не прокинувся».
Про збір коштів для людей Божих в Юдеї
8 А зараз, брати і сестри, ми хочемо, щоб ви знали про Божу милість, даровану церквам Македонії. 2 Що я маю на увазі? Хоч вони були суворо випробувані у скорботах своїх, та мають безмежну радість. Незважаючи на свою глибоку вбогість, вони багаті щедрістю своєю. 3 Я можу засвідчити, що вони давали, скільки могли, і навіть більше того зі своєї доброї волі. 4 Вони невпинно і настійливо благали нас про милість разом з ними служити Божим людям. 5 Вони давали зовсім не так, як ми чекали того: сперш ніж віддати гроші, вони віддали себе Господу і нам, бо так волів Всевишній. 6 Тому ми просили Тита, бо раз він почав свою милосердну працю для вас, то нехай вже й завершить її.
Будьте щедрими
7 Оскільки ви багаті всім: вірою, речами, знаннями, бажанням допомогти у всьому, нашою любов’ю до вас, тож будьте багатими і щедрими у праці для добра інших.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International