Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Псалом Давида.
Господь—мій пастир, через те я маю все.
2 В зелених луках Він дає мені спочити,
веде мене повз тихі води озерні.
3 Він оживляє мою душу,
шляхами добрими[a] ведучи мене,
являючи всю доброту Свою.
4 І навіть у долині смерті чорній[b]
нещастя не злякаюсь я, бо Ти завжди зі мною.
Твій жезл і палиця мене втішають[c].
Кара вождям Ізраїлю
11 Потім Дух[a] підняв мене вгору і приніс до східної брами храму Господнього. Там, біля входу було двадцять п’ять чоловік, та між ними я побачив деяких вождів народу: Яазанію, сина Аззура, та Пелатію, сина Бенаї. 2 Господь сказав мені: «Сину людський, це ті люди, що замислюють лихе і дають нечестиві поради в цьому місті. 3 Вони кажуть: „Чи не настане невдовзі час знову ставити будинки? Ми в цьому місті, мов м’ясо в казані”. 4 Ось чому пророкуй проти них, пророкуй, сину людський».
5 Тоді Дух Господа зійшов на мене і велів мені сказати, що Господь говорить: «Хоч би що ви казали, о доме Ізраїлю, але я знаю що у вас на думці. 6 Ви вбили багато людей у цьому місті й наповнили його вулиці мертвими. 7 Через те ось що говорить Господь Бог: „Тіла, що ви повикидали, то є м’ясо, а це місто—казан, але він (Навуходоносор) прийде, та забере вас з нього. 8 Ви боїтеся меча, та саме меч Я спрямую на вас”».
Так проголошує Господь Бог: 9 «Я випроводжу Вас із міста й віддам до рук чужинців. Я покараю вас. 10 Ви поляжете від меча, і творитиму Я суд над вами на кордонах Ізраїлю. Тоді ви збагнете, що Я—Господь. 11 Так, це місто стане казаном для вас, ані ви м’ясом у ньому. Я творитиму суд над вами на кордонах Ізраїлю. 12 І знатимете ви, що я Господь, бо ви не дотримувалися моїх заповідей не виконували моїх законів, а підкорилися звичкам довколишніх народів». 13 Зараз, коли я пророкую, Пелатія, син Бенаї помер. Тож я впав долілиць і скрикнув голосно: «О, Господи Боже! Невже ти знищиш остаточно залишки Ізраїлю?»
14 І знову слово Господа дійшло до мене: 15 «Сину людський, пам’ятай твоїх братів, народ ізраїльський. Їх виженуто[b] було з рідної країни, та Я їх до землі своєї поверну. Але зараз люди Єрусалима кажуть: „Тримайтеся далеко від Господа! Цю землю віддано нам у наше володіння!”»
Обіцянка повернення Ізраїлю
16 Через те скажи, що говорить Господь Бог: «Хоч Я й заслав їх далеко між поганами й розкидав по різних країнах, а все ж таки Я ще недовго буду для них святинею в країнах, куди вони пішли. 17 Через те скажи, що Господь Бог так говорить: „Я зберу вас з-поміж народів і приведу назад із країн, де вас порозкидано, і Я віддам вам землю Ізраїльську знову. 18 Вони повернуться туди і заберуть геть усі бридкі зображення, мерзенних бовванів.
19 Я дам їм єдине серце і вкладу в них новий дух[c]; Я заберу з їхніх тіл кам’яні серця і дам їм серце з плоті. 20 Тоді вони дотримуватимуться Моїх заповідей і старанно виконуватимуть Мої закони. Вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом. 21 А щодо тих, чиї серця прикипіли до тих бридких зображень та мерзенних бовванів, то я оберну на їхні голови те, що вони наробили”». Так проголошує Господь Бог.
22 Тоді Херувими з колесами розкинули свої крила і слава Бога Ізраїлю перебувала над ними. 23 Слава Господня знялася з-посеред міста і зупинилася над горою на схід[d] від нього. 24 Дух підняв мене вгору й відніс у з’яві до вигнанців у Вавилон, а після цього залишив мене. Потім з’ява, яку я, бачив зникла. 25 І я розповів вигнанцям усе, що Господь показав мені.
Сувій з сімома печатками
5 Після того я побачив сувій у правиці Того, Хто сидів на престолі. Надписи на ньому були з обох боків, і був він запечатаний сімома печатками. 2 І побачив я могутнього Ангела, який закликав гучним голосом: «Хто гідний зламати печатки та відкрити сувій?» 3 Але нікого не було ні на небі, ні на землі й під землею, хто б міг відкрити сувій і зазирнути в нього. 4 Я гірко плакав, бо нікого не знайшлося гідного, хто б спромігся відкрити сувій й зазирнути в нього.
5 Тоді один із старійшин сказав мені: «Не треба плакати! Слухай! Лев[a] із роду Юдиного, з коліна Давидового, переміг. Він може розгорнути сувій і зламати сім печаток».
6 Далі я побачив Ягня, Яке стояло перед престолом поміж чотирьох живих істот і старійшин. Воно було немовби заколоте. Ягня мало сім рогів і сім очей, котрі були сімома Божими Духами, посланими в усі землі. 7 І тут Воно підійшло і взяло сувій з правиці Того, Хто сидів на престолі. 8 Коли ж Воно взяло сувій, чотири живі істоти й двадцять чотири старійшини впали долілиць перед Ягням. У кожного були кіфари й золоті чаші, наповнені пахощами, а пахощі ті—молитви святих людей Божих. 9 І заспівали вони нову пісню до Ягняти:
«Ти вартий того,
щоб узяти сувій і зламати печатки,
тому що Ти був заколотий
і кров’ю Своєю викупив людей для Бога
із кожного роду, з кожного племені, мови й народу.
10 Ти об’єднав їх у царство
і зробив священиками для нашого Бога,
і вони царюватимуть на землі».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International