Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Ковчег переносять до Єрусалима

6 Давид знову зібрав найкращих воїнів Ізраїлю—всього тридцять тисяч. ² З усіма відданими йому людьми він вирушив з юдейської Ваали^[a], щоб узяти звідти ковчег Бога, названий іменем Господа Всемогутнього, Який сидіть на троні серед Херувимів, що зображені на Ковчезі. ³ Вони вивезли ковчег Божий з оселі Авінадава, що була на узвишші, і встановили його на новому візку. Узза та Агіо, сини Авінадава, супроводжували цей візок ⁴ з Господнім ковчегом. Агіо йшов попереду. ⁵ Давид і всі ізраїльтяни щиро веселилися перед Господом співали пісні, грали на різних музичних інструментах, виготовлених із кедра. Це були арфи, ліри, бубни, тимпани та цимбали.

⁶ Коли вони підійшли до Наконового току, Узза кинувся підтримати ковчег Божий, бо воли спіткнулися. ⁷ Але Господь дуже розгнівався на Уззу, побачивши його вчинок^[b]. Господь уразив Уззу за це, і той відразу ж помер біля Господнього ковчегу^[c].

⁸ Давид дуже розлютився через те, що Господній гнів вилився на Уззу, тому це місце й дотепер називається «Перез-Узза»^[d].

⁹ Того дня Давид злякався Господа і сказав: «Як може ковчег Господній до мене перейти?» ¹⁰ Він не хотів брати ковчег Господній в місто Давида, а замість цього він завіз його до дому Овед-Едома ґіттійського. ¹¹ Три місяці перебував ковчег Господній в оселі Овед-Едома, й Господь благословив його і всю його родину.

¹² Царю Давиду сказали: «Господь благословив дім Овед-Едома і все, що в нього є, завдяки ковчегу Божому». Тому Давид пішов до оселі Овед-Едома, забрав ковчег Господній і з великою радістю переніс його в місто Давида. ¹³ Як тільки ступали люди, що несли ковчег Господній, шість кроків, Давид приносив у жертву вола й відгодоване теля. ¹⁴ Давид, підперезаний лляним ефодом, танцював, як тільки вмів, перед Господом, ¹⁵ коли він і весь дім Ізраїлю супроводжували Господній ковчег під радісні вигуки, а також звуки сурм.

Звістка про Ісусове воскресіння

(Мт. 28:1-10; Мк. 16:1-8; Ін. 20:1-10)

24 У перший день тижня^[a], рано-вранці жінки, взявши з собою пахощів, які вони приготували, прийшли до гробниці, де було поховано Ісуса. ² Вони побачили, що той величезний камінь, який затуляв вхід до гробниці, було відкочено вбік. ³ Жінки ввійшли в склеп, але тіла Господа Ісуса там не знайшли.

⁴ Поки вони дивувалися тим, що трапилося, поруч із ними раптом з’явилися двоє чоловіків у сліпучому вбранні. ⁵ Налякані, жінки впали долілиць. Тоді чоловіки заговорили до них: «Чому ви шукаєте серед мертвих Того, Хто є живий? ⁶ Тут Його немає; Він воскрес! Згадайте, що Він говорив вам у Ґалилеї. ⁷ Він казав, що Сина Людського має бути віддано грішникам і розіп’ято, але на третій день Він воскресне знов».

⁸ І тоді жінки згадали Ісусові слова.

⁹ Вони повернулися до міста й розповіли про все це одинадцятьом апостолам і всім іншим учням Ісусовим. ¹⁰ Ті жінки були Марія Маґдалена, Іоанна й Марія, мати Якова. Вони, та інші жінки, які були з ними, розповіли апостолам про все, що сталося. ¹¹ Але апостолам їхня розповідь здалася безглуздою, і вони жінкам не повірили.

¹² Та Петро встав і побіг до могили. Він зайшов у печеру, але не знайшов там нічого, крім лляної тканини, в яку було завернуте тіло Ісуса. Він пішов назад, дивуючись—що то могло статися?^[b]