Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Петрова промова у Корнилія
34 Тоді Петро звернувся до них, сказавши: «Тепер я ясно бачу, що Бог ставиться однаково до всіх. 35 В кожному народі людина, яка шанує Бога й робить те, що правильно, прийнята Богом. 36 Ось Слово, яке Він послав народові ізраїльському, проголосивши Благовість миру через Ісуса Христа. Він—Господь усіх народів.
37 Ви знаєте про те, що трапилось по Юдеї. Воно почалося в Ґалилеї після того, як Іоан проповідував людям про хрещення. 38 Ви знаєте про Ісуса Христа з Назарета, Якого Бог помазав Духом Святим і владою. Ісус мандрував по містах, творив добро, зціляв одержимих нечистими духами, оскільки Бог був з Ним.
39 Ми свідки всього, що Ісус зробив у Юдейській країні і в Єрусалимі. Та вони вбили Його, розіп’явши на дерев’яному хресті. 40 Але на третій день Бог воскресив Його, і з Божої волі Він відкрито з’явився людям. 41 Не всім людям, а лише свідкам, яких Бог вибрав заздалегідь—нам, хто їв і пив із Ним разом після Його воскресіння з мертвих. 42 Він наказав нам проповідувати й свідчити людям, що це Його Бог призначив суддею над живими й мертвими.
43 Всі пророки свідчать про Нього, кажучи, що кожен, хто вірить у Нього, одержує прощення гріхів в Його ім’я».
Надходять нові часи
17 Погляньте, Я створю нові небеса і нову землю
і все що сталося, не відгукнеться в серці,
ми згадувати не будемо його.
18 Тож веселіться і радійте вічно з того, що Я творю,
бо Я зроблю Єрусалим щасливим містом,
народ його Я радісним зроблю.
19 Щасливий буду Я з Єрусалима,
і порадію Я зі Свого народу.
У ньому не лунатимуть
ні плач, ані журливі схлипи.
20 Там немовля не помиратиме, проживши день,
не помиратимуть старі, що не дожили свого віку.
Вважатись буде молодим, хто йде з життя в сто років,
вважатиметься проклятим, хто не дожив до ста.
21 Вони зведуть оселі й стануть жити в них,
посадять виноградники й втішатимуться їхніми плодами.
22 Так більш не буде, що одні будують, а інші живуть,
хтось сади саджає, а хтось лиш їсть плоди.
Вони житимуть так довго, як дерева.
Моїм обранцям буде щастя пізнати плоди своїх трудів.
23 Вони не будуть працювати задарма,
і не даватимуть життя синам,
приреченим на смерть.
Бо всі вони й нащадки їхні—
народ, благословенний Господом.
24 Вони ще говоритимуть, а Я вже відгукнуся,
не встигнуть слово мовити, а Я вже почую.
25 Вовк і ягнятко їстимуть разом,
лев сіно споживатиме, як бик,
змії земні нікому більш не заподіють зла,
не злякають жодного на Моїй Святій горі».
Так сказав Господь.
1 Славімо Господа, бо Він прещедрий!
Любов Господня щира буде жити вічно!
2 Ізраїлю, скажи таке:
«Любов Господня щира буде жити вічно!»
14 Господь—моя сила і звитяжна пісня[a],
Господь мене рятує.
15 В наметах переможців—радість і пісні звитяжні,
коли правицею Господь показує Своє могуття.
16 Правиця Господа здіймається звитяжно,
адже Господь нам міць Свою явив.
17 Тож житиму, нізащо не загину,
про подвиги Господні розповім усім.
18 Господь мене провчив,
та не бажав моєї смерті.
19 Тож брами перемоги відчиніть для мене,
щоб я ввійшов і Господу подяку склав.
20 Оце Господні брами:
лиш праведні ввійдуть у них.
21 Тебе вславлятиму за те, що відгукнувся,
що визволив мене з біди.
22 Той камінь, що будівельники відкинули,
виявився краєугольним каменем.
23 Це все від Господа, і це для нас прекрасно.
24 Цей день Господь створив,
тож веселімося й радіймо нині!
Запорука воскресіння
19 Якщо ми маємо надію на Христа лише в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей. 20 Але Христос насправді воскрес із мертвих. Він—первісток тих, хто помер. 21 Бо як смерть прийшла через гріх однієї людини, так і воскресіння з мертвих прийшло через іншу. 22 Я маю на увазі, що всі вмирають через Адама, та завдяки Христу всі знову житимуть.
23 Та кожен матиме свою чергу: Христос був першим, Хто воскрес, а коли Він знову прийде, то воскреснуть й усі ті, хто Йому належить. 24 Тоді настане кінець. Христос знищить усіх правителів, і владу, і силу, та передасть Царство Богу-Отцю. 25 Бо Христос мусить правити, доки Бог не покладе всіх ворогів до ніг Його[a]. 26 І смерть буде знищено, як останнього ворога.
Петрова промова у Корнилія
34 Тоді Петро звернувся до них, сказавши: «Тепер я ясно бачу, що Бог ставиться однаково до всіх. 35 В кожному народі людина, яка шанує Бога й робить те, що правильно, прийнята Богом. 36 Ось Слово, яке Він послав народові ізраїльському, проголосивши Благовість миру через Ісуса Христа. Він—Господь усіх народів.
37 Ви знаєте про те, що трапилось по Юдеї. Воно почалося в Ґалилеї після того, як Іоан проповідував людям про хрещення. 38 Ви знаєте про Ісуса Христа з Назарета, Якого Бог помазав Духом Святим і владою. Ісус мандрував по містах, творив добро, зціляв одержимих нечистими духами, оскільки Бог був з Ним.
39 Ми свідки всього, що Ісус зробив у Юдейській країні і в Єрусалимі. Та вони вбили Його, розіп’явши на дерев’яному хресті. 40 Але на третій день Бог воскресив Його, і з Божої волі Він відкрито з’явився людям. 41 Не всім людям, а лише свідкам, яких Бог вибрав заздалегідь—нам, хто їв і пив із Ним разом після Його воскресіння з мертвих. 42 Він наказав нам проповідувати й свідчити людям, що це Його Бог призначив суддею над живими й мертвими.
43 Всі пророки свідчать про Нього, кажучи, що кожен, хто вірить у Нього, одержує прощення гріхів в Його ім’я».
Звістка про Ісусове воскресіння
(Мт. 28:1-10; Мк. 16:1-8; Лк. 24:1-12)
20 Рано-вранці у перший день тижня, ще затемна Марія Маґдалена пішла до гробниці й побачила, що камінь, який затуляв вхід до печери, відсунуто. 2 Прибігши до Симона-Петра й другого учня, якого любив Ісус, вона сказала: «Тіло Господа було забрано з гробниці й нам невідомо, куди Його поклали».
3 Петро з тим учнем одразу ж пішли туди. 4 Вони обоє бігли, але другий учень випередив Петра і прибіг до гробниці перший. 5 Нахилившись, він побачив шматки полотна, що лежали там, але всередину не ввійшов.
6-7 У цей час наспів і Симон-Петро, який біг слідом, і, увійшовши до гробниці, побачив полотняну плащаницю на долівці, а також хустину, що вкривала Ісусову голову. Вона була згорнута й лежала осторонь, окремо від плащаниці. 8 Тоді й другий учень зайшов усередину, той, що прийшов перший, і, побачивши що сталося, повірив. 9 Бо вони все ще не усвідомлювали сказаного у Святому Писанні, що Він має воскреснути з мертвих.
Ісус являється Марії Маґдалені
(Мк. 16:9-11)
10 Після цього учні повернулися додому. 11 Та Марія залишилася біля могили й голосила. Так, плачучи, вона нахилилася, щоб зазирнути всередину, 12 і побачила двох Ангелів, які сиділи, один в головах, інший в ногах того місця, де лежало Ісусове тіло. І були вбрані вони в білі шати. 13 Ангели запитали: «Жінко, чому ти плачеш?» А вона відповіла: «Якісь люди забрали звідси тіло Господа мого, і я не знаю, куди вони поклали Його». 14 Сказавши так, вона обернулася й побачила Ісуса, Який стояв поруч, та не впізнала Його.
15 Ісус тоді й каже: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Марія подумала, що то садівник, і звернулася до Нього: «Шановний добродію, якщо це ти виніс Його, то скажи, куди поклав тіло. Я заберу Його».
16 Ісус гукнув до неї: «Маріє!» Вона тоді, обернувшись, сказала арамійською мовою: «Раввуні!» Це означає: «Вчителю!» 17 Ісус сказав: «Не затримуй Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Свого, а йди до братів Моїх[a] і скажи їм: „Я повертаюся до Отця Свого і Отця вашого, до Бога Свого і Бога вашого”». 18 Марія Маґдалена пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа». І вона розповіла все, що Він сказав їй.
Звістка про Ісусове воскресіння
(Мт. 28:1-10; Мк. 16:1-8; Ін. 20:1-10)
24 У перший день тижня[a], рано-вранці жінки, взявши з собою пахощів, які вони приготували, прийшли до гробниці, де було поховано Ісуса. 2 Вони побачили, що той величезний камінь, який затуляв вхід до гробниці, було відкочено вбік. 3 Жінки ввійшли в склеп, але тіла Господа Ісуса там не знайшли.
4 Поки вони дивувалися тим, що трапилося, поруч із ними раптом з’явилися двоє чоловіків у сліпучому вбранні. 5 Налякані, жінки впали долілиць. Тоді чоловіки заговорили до них: «Чому ви шукаєте серед мертвих Того, Хто є живий? 6 Тут Його немає; Він воскрес! Згадайте, що Він говорив вам у Ґалилеї. 7 Він казав, що Сина Людського має бути віддано грішникам і розіп’ято, але на третій день Він воскресне знов».
8 І тоді жінки згадали Ісусові слова.
9 Вони повернулися до міста й розповіли про все це одинадцятьом апостолам і всім іншим учням Ісусовим. 10 Ті жінки були Марія Маґдалена, Іоанна й Марія, мати Якова. Вони, та інші жінки, які були з ними, розповіли апостолам про все, що сталося. 11 Але апостолам їхня розповідь здалася безглуздою, і вони жінкам не повірили.
12 Та Петро встав і побіг до могили. Він зайшов у печеру, але не знайшов там нічого, крім лляної тканини, в яку було завернуте тіло Ісуса. Він пішов назад, дивуючись—що то могло статися?[b]
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International