Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
72 Соломонів. Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість для сина царевого,
2 хай він правдою судить народа Твого, а вбогих Твоїх справедливістю!
3 Нехай гори приносять народові мир, а пагірки правду.
4 Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя!
5 Будуть боятися Тебе, поки сонця, і поки місяця, з роду до роду!
6 Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю!
7 Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий аж поки світитиме місяць,
8 і він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі!
9 Мешканці пустинь на коліна попадають перед обличчям його, а його вороги будуть порох лизати...
10 Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки!
11 і впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи,
12 бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги!
13 Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних,
14 від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його!
15 і буде він жити, і дасть йому з золота Шеви, і завжди молитися буде за нього, буде благословляти його кожен день!
16 На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ливан, його плід, і народ зацвіте по містах, як трава на землі!
17 Хай ім'я його буде навіки, хай росте, поки сонця, наймення його, нехай благословляються ним, будуть хвалити його всі народи!
18 Благословен Господь Бог, Бог ізраїлів, єдиний, що чуда вчиняє,
19 і благословенне навіки ім'я Його слави, і хай Його слава всю землю наповнить! Амінь і амінь!
20 Скінчились молитви Давида, сина Єссея.
2 А за другого року Навуходоносорового царювання приснилися Навуходоносорові сни. І занепокоївся дух його, і сон його утік від нього.
2 І сказав цар покликати чарівників та заклиначів, і чаклунів та халдеїв, щоб розповіли цареві його сни. І вони поприходили, і поставали перед царським обличчям.
3 І сказав до них цар: Снився мені сон, і занепокоївся дух мій, щоб пізнати той сон.
4 А халдеї говорили цареві по-арамейському: Царю, живи навіки! Розкажи перше сон своїм рабам, а ми об'явимо розв'язку.
5 Цар відповів та й сказав до халдеїв: Моє слово невідкличне: якщо ви не розповісте мені сна та його розв'язку, будете почетвертовані, а ваші доми обернуться в руїни.
6 А якщо ви розповісте сон та його розв'язку, одержите від мене дари й нагороду та велику честь; тому об'явіть мені сон та його розв'язку.
7 Вони відповіли вдруге та й сказали: Цар перше розкаже сон своїм рабам, а ми об'явимо розв'язку.
8 Цар відповів та й сказав: Я знаю напевно, що ви хочете виграти час, бо бачите, що слово моє невідкличне.
9 Якщо ви не розкажете мені сна, то один у вас задум, бо ви змовилися говорити передо мною лож та неправду, аж поки зміниться час. Тому розкажіть мені сон, і я пізнаю, що ви об'явите мені, і його розв'язку.
10 Халдеї відповіли перед царем та й сказали: Нема на суходолі людини, що могла б об'явити цареву справу, бо жоден великий та панівний цар не питався такої речі від жодного чарівника й заклинача та халдея.
11 А справа, про яку питається цар, тяжка, і немає таких, що об'явили б її перед царем, окрім богів, що не мають своїх мешкань разом із тілом.
12 За це цар розгнівався, та сильно розпінився, і наказав вигубити всіх вавилонських мудреців.
13 І вийшов наказ, і вбивали мудреців, і шукано Даниїла та його товаришів, щоб повбивати.
14 Того часу Даниїл розповів розважно та розумно Арйохові, начальникові царської сторожі, що вийшов був побивати вавилонських мудреців.
15 Він заговорив та й сказав Арйохові, царському владиці: Чому такий жорстокий наказ від царя? Тоді Арйох розповів Даниїлові справу.
16 І Даниїл увійшов, і просив просити від царя, щоб дав йому часу, і він об'явить цареві розв'язку сна.
17 Тоді Даниїл пішов до свого дому, і завідомив про справу товаришів своїх, Ананію, Мисаїла та Азарію,
18 щоб просили милости від Небесного Бога на цю таємницю, щоб не вигубили Даниїла та товаришів його разом з рештою вавилонських мудреців.
19 Тоді Даниїлові відкрита була таємниця в нічному видінні, і Даниїл прославив Небесного Бога.
17 Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму,
18 вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець,
19 вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю.
20 Але ви не так пізнали Христа,
21 якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі,
22 щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях,
23 та відновлятися духом вашого розуму,
24 і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди.
25 Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного.
26 Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві,
27 і місця дияволові не давайте!
28 Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному.
29 Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує.
30 І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу.
31 Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою.
32 А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!
5 Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти,