Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
4 Коли надходив день приносити жертву, Елкана віддавав частину м’яса дружині Пенінни та всім її синам і дочкам. 5 Проте Ганні він виділяв подвійний шматок[a], бо любив її, хоча Господь і закрив лоно Ганни[b]. 6 Оскільки Господь закрив її лоно, її суперниця постійно дорікала їй, намагаючись розізлити. 7 Так велося з року в рік. Хоч коли б Ганна приходила до оселі Господньої, завжди суперниця дратувала її до сліз, аж та не могла їсти. 8 Елкана, чоловік її, питав: «Ганно, чому ти не їси? Чому плачеш? Чому сумуєш? Хіба я не дорожчий тобі за тих десять синів?»
9 Якось, коли вони скінчили трапезувати й пити в місті Шило, Ганна звелася на ноги і вийшла помолитися Господу[c]. Якраз тоді священик Елі сидів на троні біля брами Господнього храму. 10 Ганні було гірко на душі, тому вона довго плакала й молилася Господу. 11 А потім дала обітницю, мовивши: «О Господи Всемогутній, якщо Ти лишень зглянешся на нещастя слуги Твоєї, згадаєш її й не забудеш Твою слугу, даси їй сина, тоді я віддам його Господу на всі дні його життя: він ніколи не питиме вина чи міцних напоїв,[d] й бритва ніколи не торкнеться його голови[e]!»
12 Коли вона далі молилася Господу, Елі спостерігав за її устами. 13 Ганна молилася серцем, мовчки, хоч і ворушилися її губи, та голосу не було чути. Елі подумав, що вона п’яна, 14 і сказав: «Чи довго ти будеш напиватися? Облиш вино».
15 «Ні, мій володарю,—відповіла Ганна.—Я дуже сумую. Не пила я ні вина, ні пива; виливала я свою душу Господу. 16 Не вважай свою слугу поганою жінкою. Я висловлювала величезну тривогу й роздратування».
17 Елі відповів: «Іди з миром, і нехай Господь Ізраїлю подарує те, чого ти просила в Нього».
18 Вона сказала: «Нехай слуга твоя знайде милість в очах твоїх». Потім пішла своїм шляхом, щось з’їла і не була вже така похнюплена.
19 Рано-вранці вони прокинулися й возвеличили Господа, а тоді повернулися додому в Раму. Елкана спав з дружиною Ганною, і Господь згадав про неї. 20 У належний час Ганна завагітніла й народила сина. Вона назвала його Самуїлом[f], сказавши: «Бо я просила Господа про нього».
Молитва Ганни
2 Тоді Ганна почала молитися:
«Господом серце моє звеселяється[a],
вуста над ворогом святкують перемогу,
бо тішуся спасінням я Твоїм!
2 Немає іншого такого, як Господь, Святого,
крім Тебе, іншого немає.
Немає скелі ж бо такої, як наш Бог!
3 Не треба слів погордливих,
устам не дозволяйте промовляти зверхньо,
тому що наш Господь все знає,
всі справи судить Він один.
4 Понівечені луки воїнів могутніх,
зате слабкі набрались сили.
5 Хто ситий був, тепер за хліб іде найматись,
хто голод відчував, його вже вгамував.
Безплідна сім дітей вже народила,
а та, що мала багатьох синів, вже виснажилась геть.
6 Господь життя дає і смерть водночас,
спускає до могили й піднімає вгору.
7 Багатство й бідність посилає Він,
когось принижує, когось підносить.
8 З багнюки бідака підніме,
зведе нужденного на ноги з попелища,
з князями поряд посадовить,
успадкувати дасть престол почесний.
Тому що звів Господь підвалини земні
й на них поставив світ.
9 Своїх святих Він кроки стереже,
злостивих у пітьмі мовчати змусить.
Не силою дається перемога.
10 Хто Господу протистоїть, той згине,
з небес пошле Він громовицю їм.
Господь судитиме усі кінці землі.
Дасть силу Він царю Своєму,
Свого помазаного ріг Він піднесе[b]».
Христова жертва—досконала
11 Кожен священик стає і щодня виконує свої священицькі обов’язки. Щоразу він приносить такі самі жертви, але вони ніколи не знімають гріхів. 12 А коли Христос приніс одну жертву за гріхи на всі часи, Він зайняв Своє місце по праву руку від Бога. 13 І тепер Він чекає миті, коли вороги Його впадуть до Його ніг[a]. 14 Бо однією жертвою Він приніс досконалість на всі часи для тих, кому дано святість.
15 Про це нам і Дух Святий свідчить. По-перше, Він твердить:
16 «Настануть дні, коли Я укладу Нову Угоду[a]
з моїм народом,—так сказав Господь.—
Законом просвітлю Я серця людей,
і в їхнім розумі Я напишу його».(A)
17 Потім він каже:
«І Я ніколи вже не пам’ятатиму
їхні гріхи і злі вчинки».(B)
18 Там, де гріхи прощені, приносити за них жертви немає потреби.
Рушаймо до Бога
19 Ось чому, брати і сестри, ми маємо впевненість, що потрапимо до Святеє Святих завдяки крові Ісусовій. 20 Ми потрапимо туди новим і живим шляхом, який відкрив нам Ісус крізь завісу, тобто через Тіло Його. 21 Бо ми маємо великого Первосвященика, Який править храмом Божим. 22 Тож наблизимося до Бога зі щирими, повними твердої віри серцями, очищеними від нечистого сумління, омивши тіла свої чистою водою. 23 Будьмо непохитні в тій надії, яку ми маємо, завжди навчаючи інших про неї. Адже ми сповнені віри у те, що Господь виконає усе, що обіцяв.
Підтримуймо одне одного
24 Ми повинні думати одне про одного, та спонукати одне одного до любові й добрих вчинків. 25 Не дамо припинитися нашим зустрічам, як то дехто намагається. Навпаки, підтримуймо одне одного дедалі дужче. Адже ми бачимо, як наближається День.
Ісус передрікає руйнування Єрусалимського храму
(Мт. 24:1-44; Лк. 21:5-33)
13 Коли Ісус виходив з подвір’я храму, один з учнів Його сказав: «Вчителю, поглянь, які дивовижні будівлі, з якого чудового каміння вони збудовані!» 2 Та Ісус йому відповів: «Ти бачиш ці величні споруди? У майбутньому, каменя на камені тут не залишиться—все буде зруйноване»[a].
3 Згодом, коли Ісус знаходився на Оливній горі, навпроти храму, Петро, Яків, Іоан та Андрій наодинці спитали Його: 4 «Скажи нам, коли це трапиться? І яке буде знамення того, що все це вже близьке до здійснення?»
5 У відповідь Ісус мовив до них: «Стережіться, щоб ніхто вас не обдурив. 6 Бо чимало прийде людей, які користуватимуться іменем Моїм, кажучи: „Я—Той Самий”[b],—і багатьох вони обдурять. 7 Як почуєте ви відлуння близьких боїв, та дізнаєтеся про віддаленні битви, не лякайтеся; це неодмінно має статися, але це ще не кінець. 8 Народ повстане проти народу, а царство—проти царства. Прийде голод, й землетруси траплятимуться в різних кінцях світу. Та все це буде лише початком мук і страждань, то лише перші перейми, на зразок тих, що жінка має під час пологів».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International