Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. На мелодію «Не руйнуй». Хвальний псалом Асафа.
2 Ми славимо, ми славимо Тебе[a], о Боже!
Ти близько вже, народ Твої діла великі славить.
3 Бог мовить: «Вибрав судний час Я,
судити буду справедливо.
4 Коли земля і мешканці її готові впасти,
тримаю міцно Я стовпи». Села
5 Пихатих і бундючних прагну Я спинити.
Кажу пихатим Я: «Не пніться!
6 Не намагайтеся сягнути головою неба!
Висловлювати зарозумілість ви полиште!»
7 Це не прийде ні з Заходу, ані зі Сходу,
ані з віддалених гірських пустель[b].
8 Лиш Бог—суддя, вирішувати Йому
кого принизити, кого піднести.
9 Господь тримає чашу у руці,
по вінця там отруєне вино.
Проллється кара до останньої краплини,
всім нечестивим доведеться випити.
10 Я завжди буду те оповідати
й співати славу Богу Ізраїлю.
11 «Безбожних залишу без сили й влади,
а праведних могутність піднесу».
41 «Чи можеш ти Левіафана на гачок зловити,
а чи зв’язати йому мотузкою язик?
2 Хто може в ніздрі йому вселити мотузку,
його щелепи проколоть гачком?
3 Чи буде він просить пощади в тебе,
а чи улещувати тебе почне?
4 Чи укладе з тобою перемир’я,
чи візьмеш ти його на все життя слугою?
5 Чи будеш з ним, неначе з птахом, гратись,
чи зв’яжеш, щоб дівчата молоденькі забавлялися?
6 Чи зможуть виторгувати його купці,
чи розітнуть його й поділять між собою?
7 Чи вдасться його шкіру дротиком проткнуть,
чи голову йому ти гарпуном поцілиш?
8 На нього руки поклади і битву пригадай;
не зробиш більше ти цього ніколи.
9 Даремні сподівання подолати його.
Лиш глянувши на нього, вже впадеш від страху.
10 Нікому мужності не стане розлютить його.
То хто ж повстане проти Мене?
11 Хіба було, щоб виклик Мені кинув хтось і не програв?
Адже під небом все Мені належить[a].
13 Обітницю Бог дав Аврааму. І оскільки не було нікого більшого, ніж Він, щоб поклястися Його іменем, Бог поклявся Авраамові Сам Собою. 14 Він сказав: «Я велелюбно благословляю тебе, та дам тобі багато нащадків»(A). 15 Тож після терплячого чекання Авраам одержав те, що Бог обіцяв йому.
16 Звісно, коли люди клянуться, вони клянуться кимось величнішим, ніж вони самі. Клятва стає підтвердженням істинності сказаного й кладе край суперечці. 17 Оскільки Господь хотів показати спадкоємцям Обітниці непохитність Свого наміру, Він і приніс цю клятву.
18 Існують дві непохитні речі: «Всевишній не може брехати, коли Він щось обіцяє», та «Бог не може порушити даної клятви». І в цьому є велика підтримка й сила для нас, тих, хто прийшов до Нього заради безпеки і надії, запропонованої нам. 19 Ця надія, мов якір для душі, міцний і безпечний. Вона проникає до самої Святеє Святих, за завісу[a]. 20 Туди Ісус увійшов від нашого імені і відкрив шлях усім Своїм послідовникам. Він назавжди став нашим первосвящеником за чином Мелхіседековим.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International