Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. Для Єдутуна[a]. Псалом Давида.
2 Я сказав: «Обережний я буду у вчинках своїх,
язику не дозволю гріхи спричинить[b].
Серед безбожників не розтулятиму вуста».
3 І я нічого не казав,
про добре навіть не казав нічого,
але мій смуток став ще більший.
4 Пройнявся гнівом, був я злий.
Що більше думав, то шаленішим ставав.
Тож я сказав:
5 „Скажи, о Господи, що станеться невдовзі?
І скільки днів відпущено прожить?
Дозволь узнати, як довго мені жити!
6 Поглянь, дав днів мені не більше, як з долоню!
Недовгий вік мій—та для Тебе ж то ніщо.
Людське життя, мов хмарка пари—швидко тане”». Села
7 Людське життя—лиш тінь,
у суєті приходить і щезає, мов дим;
добро збирає, не знаючи, хто забере те все.
8 Отож, Володарю, які надії в мене?
На Тебе, лиш на Тебе сподіваюсь я!
9 Врятуй мене від збочень грішних,
не дай позбиткуватися із мене дурням.
10 Я буду, мов німий, ні пари з уст не зроню,
бо чиниш Ти як слід.
11 Прошу, недугу цю від мене забери,
життю моєму край, бо проти мене Ти.
12 Караєш за провини, щоб навчить безгрішно жити.
Все, що збирають люди, щезає, мов від молі;
людське життя, проходить, наче дим. Села
13 О Господи, почуй мою молитву,
прислухайсь до моїх стенань,
не відсторонюйся, не будь глухим до сліз.
Я, мов мандрівник, йду крізь життя до Тебе,
як і батьки мої, я в світі тільки гість.
14 Залиш мене,[c] спізнати щастя дай,
дозволь натішитись життям, поки
я ще не вмер і не зійшов у землю.
Слово Елігу
32 Отже, троє чоловіків перестали докоряти Йову, оскільки він був переконаний у своїй невинності. 2 Однак Елігу, син Баракела бузитського з роду Арамового дуже розгнівався. Він дуже розлютився на Йова, бо той заявив, ніби він невинніший за Бога. 3-4 Розгнівався Елігу й на трьох друзів Йова за те, що вони не змогли дати належної відсічі Йову, а лише визнали, що він винний. Але через те, що друзі Йова були старші, Елігу чекав, доки вони виговоряться. 5 Побачивши, що ті троє не дістали відповіді, Елігу зшаленів. 6 Ось що Елігу, син Баракела бузитського сказав:
«Я молодший літами, а ви вже постаріли.
Тому я й сумнівався і боявся свою точку зору розкривати.
7 Себе я переконував: „Нехай говорить досвід,
хай зрілість мудрості мене навчить”.
8 Проте в людині Божий Дух живе,
і Всемогутнього дихання розум їй вселяє.
9 Не тільки сивочолі мудрість мають,
не тільки старші сповідають справедливість.
10 Тому й сказав я: „Слухайте мене.
Я теж розкрию свою точку зору”.
11 Чекав і справді я, поки ви говорили,
і слухав, в чому дружно переконували ви його.
Тоді як ви потрібні докази шукали,
12 уважно я над вашими словами міркував.
І що ж, ніхто із вас не відповів достойно Йову,
ніхто не доказав його неправоти.
13 Не варто вам казати: „Знайшли ми мудрість”.
Хай Бог йому пояснить, а не чоловік.
14 Бо Йов не дав мені пояснень жодних,
і я йому відповідати не буду вашими словами.
15 Вони замовкли, бо не знають,
де слова їм брати, більше нічого додати.
16 А я чекав, поки вони замовкнуть,
вони мовчать, і слів немає на устах.
17 Тепер моя настала черга,
я висловлюся теж, що думаю про це.
18 Мені багато є про що сказати,
всередині нуртує дух і просить не мовчати.
19 Живіт мій, мов невідкоркований бурдюк вина,
яке його прорвати ладне, молоде.
20 Дозвольте, я скажу, щоб висловився дух[a],
я розтулю вуста, щоб відповісти вам.
21 Чи висловити власну безсторонність.
Я лестити нікому не збираюсь,
22 бо як це робиться, не звіку знаю я,
бо мій Творець мене інакше прибере».
Притча про багатія і Лазаря
19 Далі Ісус розповів таку притчу: «Був собі багатий чоловік, який жив у розкоші, та завжди одягався у найвишуканіші шати. 20 А біля його воріт лежав бідний чоловік на ймення Лазар. На тілі його були виразки. 21 Він мріяв наїстися тими залишками, що перепадуть зі столу багатія. Тільки собаки підходили й зализували його рани.
22 А згодом бідняк помер, і Ангели забрали його й віднесли до Авраама. Помер також і багач, і був похований. 23 І в країні мертвих[a], страждаючи від мук, багатій поглянув угору й побачив удалині Авраама, а поруч із ним Лазаря. 24 І вигукнув багач: „Отче Аврааме, змилуйся наді мною, пошли Лазаря, щоб він змочив у воді кінчик пальця й охолодив мій язик, бо я так страждаю в цім вогні!”
25 Та Авраам відповів йому: „Сину мій, пригадай: протягом усього свого життя на землі ти мав усі блага, в той час, як Лазареві на долю випали всі страждання. Та тепер він утішений, а ти терпиш муки.
26 Але опріч усе це, глибока прірва пролягла між нами і вами. Хоч як би хто прагнув перейти звідси до вас,—не зміг би, так само й з вашого боку ніхто не в змозі цю прірву здолати”.
27-28 Той каже: „Тоді я прошу тебе, отче, пошли Лазаря до дому мого батька, бо там у мене п’ятеро братів. Хай він застереже їх, щоб і вони були не потрапили до цього місця страждань”.
29 Та Авраам відповів: „У них є Мойсей та пророки. Хай твої брати їх слухають”. 30 Багатій заперечив: „Ні, отче, це якби до них прийшов хтось із померлих, тоді б вони покаялися”. 31 Але Авраам сказав: „Якщо вони не слухаються Мойсея та пророків, то навіть коли встане хтось із померлих, їх усе одно не переконає”».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International