Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. Для Єдутуна[a]. Псалом Давида.
2 Я сказав: «Обережний я буду у вчинках своїх,
язику не дозволю гріхи спричинить[b].
Серед безбожників не розтулятиму вуста».
3 І я нічого не казав,
про добре навіть не казав нічого,
але мій смуток став ще більший.
4 Пройнявся гнівом, був я злий.
Що більше думав, то шаленішим ставав.
Тож я сказав:
5 „Скажи, о Господи, що станеться невдовзі?
І скільки днів відпущено прожить?
Дозволь узнати, як довго мені жити!
6 Поглянь, дав днів мені не більше, як з долоню!
Недовгий вік мій—та для Тебе ж то ніщо.
Людське життя, мов хмарка пари—швидко тане”». Села
7 Людське життя—лиш тінь,
у суєті приходить і щезає, мов дим;
добро збирає, не знаючи, хто забере те все.
8 Отож, Володарю, які надії в мене?
На Тебе, лиш на Тебе сподіваюсь я!
9 Врятуй мене від збочень грішних,
не дай позбиткуватися із мене дурням.
10 Я буду, мов німий, ні пари з уст не зроню,
бо чиниш Ти як слід.
11 Прошу, недугу цю від мене забери,
життю моєму край, бо проти мене Ти.
12 Караєш за провини, щоб навчить безгрішно жити.
Все, що збирають люди, щезає, мов від молі;
людське життя, проходить, наче дим. Села
13 О Господи, почуй мою молитву,
прислухайсь до моїх стенань,
не відсторонюйся, не будь глухим до сліз.
Я, мов мандрівник, йду крізь життя до Тебе,
як і батьки мої, я в світі тільки гість.
14 Залиш мене,[c] спізнати щастя дай,
дозволь натішитись життям, поки
я ще не вмер і не зійшов у землю.
12 А мудрість, де її знайти?
Де розум схований?
13 Ніхто того не знає,
його не розшукаєш там, де мешкає людина.
14 „Він не в мені”,—говорить океан.
І море вторить: „В мене теж його немає”.
15 За золото його змінять не можна,
і ні за які гроші не придбати його.
16 Офірське золото в торгах за нього не піде,
ні онікс-самоцвіт, ані сапфір.
17 Ні золото, ані кришталь
зрівнятись з ним не можуть у ціні,
і виміняти на вироби із золота його не вдасться.
18 Не варто згадувати корали та кришталь,
бо мудрості ціна за перли вища.
19 Не йде у порівняння з ним топаз із Ефіопії,
на терези не покладеш за нього щире золото.
20 А мудрість, де вона береться?
І розуміння де живе?
21 Прихований він від очей всього живого,
прихований він від птахів небесних.
22 Говорять смерть і Абаддон:
„Ми лише краєм вуха про це чули”.
23 Шляхи до нього знає тільки Бог,
де розум мешкає, лиш Господу відомо.
24 Бо Він побачить може край землі,
під небесами зір Його все бачить.
25 Коли замислив Він, яка вага у вітру мусить бути,
коли ще визначив Він міру для води,
26 коли розпорядився про дощі,
коли проклав шляхи Він для грози та блискавиці,
27 тоді побачив мудрість Він і оцінив,
схвалив її і навіть перевірив.
28 Тоді сказав Він людям:
„Послухайте, Господній страх—ось що є мудрість,
а розум—то відштовхування зла”».
29 І далі Йов пояснював:
2 «Хотів би я, аби життя моє текло, як в давні часи,
коли мене беріг Господь.
3 Коли Його світильник наді мною сяяв,
коли я йшов крізь морок за Його вогнем,
4 коли у розквіті я був, коли ще дружба Божа
в моїм наметі мешкала,
5 коли ще Всемогутній був зі мною,
коли я жив оточений синами,
6 коли мій кожен крок купався в молоці,
коли зі скель мені текла олива,
7 коли виходив я до брами міста
і на майдані місце посідав[a],
8 переді мною молодь розступалась,
а сивочолі зводились на ноги,
9 коли вельможі при мені змовкали,
і на вуста свої долоні клали,
10 коли правителів змовкали голоси
і язики до піднебіння прилипали.
Сьома печатка
8 Коли Ягня розламало сьому печатку, то на небесах на півгодини запанувала тиша. 2 Потім я побачив сімох Ангелів, які стояли перед Богом, і сім сурм було їм дано.
3 Далі підійшов інший Ангел і став біля вівтаря. Він мав золоте кадило, й було йому дано багато ладану, щоб із молитвами всіх святих людей покадити на золотому вівтарі перед престолом. 4 І знявся разом із молитвами святих дим кадильний з рук Ангела до Бога. 5 Потім Ангел узяв кадило, наповнив його вогнем із вівтаря й кинув на землю. Тоді пролунав грім, здійнявся шум, спалахнули блискавиці й стався землетрус.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International