Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Відповідь Йова
23 Йов сказав:
2 «Навіть сьогодні скаржусь гірко,
я стогну, та тверда й важка рука у Бога.
3 Як я хотів би знати, де його знайти,
щоб міг дістатися туди, де Він живе.
4 Я розповів би по порядку все, як сталось,
я б мовив переконливі слова.
5 Я знав би відповідь Його тоді
і зрозумів би, що мені сказати Він має.
6 Хіба почав би Бог зі мною сперечатись,
лиш правом сили скориставшись?
Ніколи! Він би слухати мене почав.
7 Тоді людина чесна з Ним судитися б могла,
і я б звільнивсь нарешті від судових справ.
8 Вперед іду я, а Його немає,
вертаюся назад, Його не помічаю.
9 Якщо ліворуч Він, я повернусь і не впізнаю,
коли праворуч, тоді не помічу Його й там.
16 Із волі Божої я мужність втратив,
мене лякає Всемогутній Бог,
17 Оскільки й досі я у темряву вдивляюсь,
і морок лиха огорнув моє лице,
та все ж мовчати я не стану».
1 Для диригента. На мелодію[a] «Світанкова лань». Псалом Давида.
2 Мій Боже, Боже мій! Навіщо Ти мене покинув?
Ти надто вже далеко, щоб мене спасти
і щоб почуть слова мого благання!
3 Мій Боже, день-у-день гукаю,
та не відповідаєш Ти.
Не замовкаю ні на мить вночі.
4 Боже, Ти—святий[b],
Ти справжній цар Ізраїлю,
Тебе народ ізраїльський невтомно прославляє!
5 На Тебе покладались Наші предки,
і Ти їм порятунок дав!
6 Волання їх були про допомогу до Тебе,
й Ти їх врятував.
Вони довірились Тобі і не зганьбились.
7 А я—черв’як, ніщо, не чоловік!
Мене ганьбить народ і зневажає.
8 При зустрічі усі глузують з мене,
показують язик, хитають головою.
9 Вони глузують:
«Хай у Господа попросить допомоги.
Нехай Бог його врятує, визволить його,
адже Він так опікується ним!»
10 Ти той, Хто вивів з черева мене,
той, Хто втішав мене при материнських грудях.
11 Ти Бог мій від народження мого,
до рук Твоїх дбайливих я потрапив з лона.
12 І через те не полишай мене
у мить, коли турботи близько.
Хто ж може ще мені допомогти!
13 У наступ рвуться дужі вороги,
з усіх боків мене вже оточили.
14 Змикають вже щелепи,
вони, неначе леви розривають свою здобич.
15 Відвагу і надію втратив я,
немовби стік водою, як розійшлись кістки.
І розтопилось серце, наче віск в мені.
12 Бо Слово Боже[a]—живе й діяльне, і гостріше, ніж будь-який двосічний меч. Воно здатне відтинати душу від духу, та судити найпотаємніші помисли й наміри. Воно проникає аж до суглобів, аж до мозку кісток. 13 І немає нічого у цьому світі, щоб могло б сховатися від Господа: все на світі явне й відкрите перед Його очима. Йому ми й звітуватимемо про наше життя.
Ісус—наш Первосвященик
14 У нас є великий Первосвященик, Який пішов на небо і тепер живе з Господом. Це Ісус, Син Божий. Тож давайте міцно триматися нашої віри в Нього. 15 Христос, наш Первосвященик, здатний співчувати нашим слабкостям, бо, пройшовши через усі випробування, через які й нам доводиться йти, жодного разу не згрішив. 16 Тож рушаймо впевнено до Божого престолу благодаті, щоб здобути милість і підтримку в тяжкі часи нашої скрути.
Ісус розмовляє з багатим чоловіком
(Мт. 19:16-30; Лк. 18:18-30)
17 Коли Ісус вирушив у путь, до Нього підбіг один чоловік і, упавши на коліна, запитав: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?» 18 На те Ісус йому сказав: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога. 19 Тобі відомі заповіді: „Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не бреши, не чини кривди, шануй батька й матір своїх”(A)».
20 Той відповів: «З юності я дотримуюся цих заповідей». 21 Ісус подивився на чоловіка, сповнений любові до нього, сказав: «Одного тобі бракує: піди й продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І тоді матимеш ти багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною».
22 Той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий. 23 Ісус подивився на Своїх учнів й мовив до них: «Тяжко буде багатому ввійти в Царство Боже!»
24 Учні були здивовані Його словами, та Ісус повторив: «Діти мої, як важко ввійти в Царство Боже! 25 Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже». 26 Учні були ще дужче вражені і казали один одному: «То хто ж тоді може бути спасенний?» 27 Подивившись на них, Ісус відповів: «Це неможливо для людей, але не для Бога, бо для Нього немає нічого неможливого».
28 Тоді Петро промовив до Ісуса: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!» 29-30 Тоді Ісус сказав: «Істинно кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, братів, сестер, матір, батька, дітей або господарство своє заради імені Мого та Євангелія, ще в цьому житті одержить у сто разів більше помешкань, братів, сестер, матерів, дітей і ланів, так само, як і переслідувань, а також—нагороду вічного життя в прийдешні часи. 31 Багато з тих, хто сьогодні перші, стануть останніми, а останні—першими».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International