Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Давидова пісня прочан.

Цариця Вашті не підкоряється цареві

1 Це сталося за часів царювання Артасеркса^[a], який правив ста двадцятьма сімома провінціями від Індії до Ефіопії. ² Це було в ті дні, коли цар Артасеркс сидів на престолі у палаці в столичному місті Сузі.

³ На третій рік свого царювання Артасеркс влаштував свято для своїх воєначальників та придворних, для головнокомандуючих персів та мидіан та знаті, були там присутні й намісники провінцій. ⁴ Свято тривало сто вісімдесят днів, протягом яких він демонстрував величезні багатства царства та пишні скарби його величності. ⁵ А по закінченні того свята цар влаштував свято для всього народу, що жив у місті Сузі, для бідних і багатих. І свято те тривало сім днів і відбувалося в саду царського палацу, обнесеного парканом. ⁶ Білі та фіолетові завіси з тонкої бавовни, перев’язані віссоновими та пурпуровими шнурами, звисали зі срібних карнизів, вмонтованих між мармурових колон. Золоті та срібні дивани стояли на помості, оздобленому порфіром^[b], мармуром, перлами та коштовним камінням. ⁷ Напої подавалися в позолочених кубках, і всі кубки були різні. І рікою лилося царське вино, як личить царській щедрості. ⁸ За наказом, питво було в необмеженій кількості. Бо цар наказав кожному наливати досхочу.

⁹ У цей самий час цариця Вашті справляла свято для жінок у палаці царя Артасеркса.

¹⁰ На сьомий день, як цар розвеселився від вина, він мав розмову з Мегуманом, Візтою, Харбоном, Віґтою, Аваґтою, Зетаром, Карказом—сімома євнухами, що прислужували царю Артасерксу. ¹¹ Він наказав привести царицю Вашті до нього в царському вінці. Він хотів показати її красу люду та вельможам, бо була вона дуже вродлива.

¹² Але цариця Вашті відмовилася прийти до царя, за наказом, переданим через євнухів. Цар був украй розлючений і розгніваний. ¹³ Отож він порадився з мудрецями, які добре зналися на поточних справах, бо він завжди так робив—звертався до людей, обізнаних у справах закону та права. ¹⁴ А близькими до нього були царські радники та наближені: Каршена, Шетар, Адмата, Таршиш, Мерез, Марсена та Мемукан. То були сім найвпливовіших вельмож Персії та Мидії. Вони мали особливу ласку: бачити царя. То були найвищі службовці царства. ¹⁵ Цар запитав їх: «Що слід зробити з царицею Вашті, згідно з законом, яка не виконала наказу царя Артасеркса, що їй передано було через євнухів?»

¹⁶ І відповів Мемукан цареві та наближеним: «Цариця Вашті образила не самого царя, а й усіх наближених, а також усі народи, що живуть у провінціях царя Артасеркса. ¹⁷ Бо вчинок цариці стане відомий усім жінкам, і це може викликати їхню непокору та зневагу до своїх чоловіків. Вони казатимуть: „Коли цар Артасеркс наказав цариці Вашті прийти до нього, вона не прийшла”. ¹⁸ Уже сьогодні чутки поширюються серед жінок перських та мидіанських вождів як цариця вчинила. І поширюють вони ті чутки серед усіх наближених царя, і це породить зневагу й гнів. ¹⁹ Якщо цар згоден, то нехай видасть він царський указ, нехай його буде записано до законів персів та мидіан, щоб ніхто не міг його порушувати. В указі тому має говоритися, що Вашті віднині ніколи не має права з’являтися на очі цареві Артасерксу, а царські її привілеї буде передано іншій жінці, кращій за неї. ²⁰ І як почують про той указ по всьому царстві великому, то всі жінки шануватимуть своїх чоловіків, від великого до малого».

²¹ Ця порада сподобалася цареві та його вельможам. Цар послухався поради і зробив, як казав Мемукан.

¹³ Коли члени Синедріону побачили сміливість Петра та Іоана і зрозуміли, що це були прості й неосвічені люди, вони були вражені. Вони також збагнули, що ці двоє були з Ісусом. ¹⁴ Юдейські вожді не знайшли, що сказати, тим більше, що зцілений чоловік стояв поруч.

Синедріон безсилий проти апостолів

¹⁵ Вони наказали апостолам залишити Синедріон, та почали радитися між собою: ¹⁶ «Що ми можемо зробити з цими людьми? Адже це очевидно для всіх, хто мешкає в Єрусалимі, що завдяки їм сталося нечуване диво. Ми не можемо цього заперечити. ¹⁷ Але ми мусимо подбати про те, щоб ці чутки не поширювалися більше серед людей. Давайте застережемо їх нікому більше не говорити про Ісуса»^[a]. ¹⁸ Вони знову покликали апостолів і наказали їм більше зовсім нічого не говорити, ані навчати в ім’я Христове.

¹⁹ Але Петро з Іоаном відповіли їм: «Розсудіть, чи справедливо це було б перед Господом, якби ми більше слухали вас, ніж Бога. ²⁰ Ми не можемо припинити говорити про те, що чули й бачили».

²¹ Члени Синедріону ще погрозили апостолам, а потім відпустили їх, бо не змогли знайти способу, як покарати Петра й Іоана, адже люди славили Бога за те, що сталося. ²² Тому чоловіку, з яким відбулося це чудо зцілення, було більше сорока років.

Петро та Іоан повертаються до віруючих

²³ Коли Петра й Іоана звільнили, вони повернулися до свого товариства, і розповіли про все, що казали їм первосвященики та старійшини. ²⁴ Вислухавши Петра та Іоана, віруючі одностайно піднесли голоси свої до Бога зі словами: «Господи, Ти створив небо, землю, море і все, що є в них. ²⁵ Ти промовив Духом Святим через уста слуги Твого, нашого праотця Давида:

²⁷ Так, Ірод та Понтій Пилат справді зібралися в Єрусалимі разом з поганами й людьми ізраїльськими проти Твого Святого Слуги Ісуса, Якого Ти зробив Христом. ²⁸ Вони зробили все так, як Ти раніше вирішив, що мусить збутися владою і волею Твоєю. ²⁹ А тепер, Господи, послухай, що вони кажуть: вони намагаються нас залякати. Тож дай нам, Твоїм слугам, відвагу говорити Слово Твоє. ³⁰ Простягни руку Свою, щоби зцілити немічних. Яви нам знамення й чуда в ім’я^[b] Святого Слуги Твого Ісуса».

³¹ Коли закінчили вони молитися, то те місце, де вони зібралися, затряслося. Дух Святий зійшов на них, і вони сповнилися відвагою промовляти Слово Боже.