Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Пісня прочан.
Щасливий той, хто Господа шанує,
щасливий, хто Його стежками йде.
2 Труди твої дадуть плоди,
тобі щаститиме в житті.
3 Твоя дружина буде, мов лоза родюча,
круг столу діти, мов оливкові дерева при оазі.
4 Тож пам’ятай: той чоловік, який шанує Бога,
від Нього матиме благословення.
5 Нехай благословить тебе Господь
із храму на горі Сіон,
щоб все життя втішався ти Ізраїлю добром,
6 щоби онуків дочекатись міг ти.
Хай буде мир Ізраїлю завжди!
Про обіцянку
5 Дивись під ноги, коли піднімаєшся до Оселі Господньої. Краще наблизитися до Нього, щоб вслухатися, ніж приносити пожертви, як ті дурні. Адже не відають вони, що творять зло. 2 Розплющить рота не спіши, не поспішай сказати раніше Бога. Тож Бог на Небесах, а ти—на землі. Тому хай буде мало слів твоїх.
3 Коли турбот багато, сни погані сняться.
Коли говорить дурень—море слів.
4 Коли даєш обіцянку Богу, не зволікай з її виконанням. Бо Він не любить дурнів. Виконуй свою обіцянку. 5 Краще не обіцяти, ніж пообіцяти й не дотримати слова. 6 Не дозволяй устам призводити тебе до гріха, не говори священику[a]: «Я ненавмисне». Навіщо гнівити Бога своїми словами і знищувати плоди своєї праці? 7 Адже насправді невгамовні мрії несуть у собі пустопорожні справи і слова. Побійся Бога!
Марнота багатства
8 Якщо бачиш, що на твоїй землі збиткуються з бідного й порушують права й справедливість, не дивуйся з цього, бо за кожним можновладцем спостерігає вищий, а за вищим—ще вищий. 9 У будь-якому разі країна має силу тоді, коли правитель, мов той раб, піклується старанно про її благополуччя.
10 Хто любить гроші, тому завжди буде мало. Хто любить множити багатство, тому його ніколи не достатньо. 11 Зростає маєтність—збільшується кількість ротів. Яка ж бо користь для володаря, крім того, що усе те споглядати? 12 Спокійно спочиває трудівник, пусте чи їсть багато він, чи мало. А багатій повік не стулить, бо стереже своє майно.
13 Велику тугу бачив я під сонцем[b]: коли добро примножував собі на шкоду[c] чоловік. 14 Так сталося, що втратив він усе через невдачу, що сина мав, так той лишивсь ні з чим. 15 Людина з лона материнського виходить гола, такою йде і в потойбічний світ. Нічого з того, що надбав трудяга за життя, в руках не понесе в могилу. 16 І в цьому теж великий сум: яким з’явився, таким і піде. Який набуток тим, хто трудиться на вітер? 17 Усе життя у сутінках він їсть, в роздратуванні, гніві, завжди хворий.
Насолоджуйся своєю працею
18 Ось що, як я збагнув, є добрим і прекрасним: людині належить їсти й пити, знаходити задоволення в праці, якій віддано всі дні життя під сонцем, даровані Богом, бо така її доля. 19 Ті ж, кому Бог дає багатство й маєтність, кому дозволяє тішитися ними, мати свою частку й знаходити насолоду в праці,—це Божий дарунок. 20 Справді, така людина не перейматиметься днями життя свого, бо Господь займає її справами, що тішать її серце[d].
Юдеї не розуміють Ісуса
21 І знову Ісус промовив до них: «Я залишу вас, і ви будете шукати Мене, але помрете в гріху своєму, і не зможете прийти туди, куди Я йду». 22 Тоді юдеї почали питати один одного: «Ви думаєте, Він уб’є Себе? Бо сказав Він: „Ви не можете прийти туди, куди Я йду”».
23 І тоді Ісус мовив: «Ви всі народилися на землі, та Я—посланий небом. Ви належите цьому світові, а Я—ні. 24 І тому Я кажу, що ви всі помрете грішні. Так, ви помрете з гріхами своїми, якщо не повірите, що Я—Сущий»[a].
25 Люди запитали Його: «Хто ж Ти є?» Ісус відповів: «Я є Той, про Кого Я говорив вам з самого початку. 26 Я міг би багато чого сказати, щоб осудити вас, але Я кажу людям лише те, що чув від Того, Хто послав Мене. Та Він говорить тільки істину».
27 Люди не знали, що Ісус говорить про Отця Свого. 28 Та Він продовжував: «Коли вознесете[b] Сина Людського, тоді пізнаєте, що Я—Сущий. Я нічого не роблю від Себе Самого, Своєю волею, а кажу лише те, чого Отець навчив Мене. 29 Той, Хто послав Мене,—зі Мною. Він Мене не покинув, бо Я завжди виконую Його волю». 30 Почувши ці слова, багато людей повірили в Нього.
Ісус говорить про звільнення від гріхів
31 Тоді Ісус почав говорити тим юдеям, які повірили в Нього: «Якщо ви будете дотримуватися Мого вчення, то насправді станете учнями Моїми. 32 Ви пізнаєте істину, й вона принесе вам визволення». 33 І сказали Йому юдеї: «Ми—Авраамові нащадки. Ми ніколи не були нічиїми рабами! То що Ти маєш на увазі, коли говориш, що ми будемо вільні?»
34 Ісус відповів: «Істинно кажу вам: кожен, хто грішить—раб гріха. 35 Раб не житиме вічно в родині господаря, але Син завжди залишатиметься з сім’єю. 36 Тож якщо Син звільнить вас, ви будете справді вільні. 37 Я знаю, що ви Авраамові нащадки, але ви прагнете вбити Мене, оскільки не можете прийняти Моє вчення. 38 Я розповідаю вам про те, що бачив в Отця Свого, ви ж робите те, чого навчилися від свого батька».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International