Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Книга Перша
(Псалми 1-41)
1 Блажен той чоловік,
який не слідує зловмисників порадам.
Щасливий той, хто не звернув на шлях гріха.
Блаженний, хто не оселився в домі богохульців,
які глузують з Бога.
2 Натомість утішається вченням Господнім.
Над ним міркує день і ніч.
3 Він буде життєдайним,
мов теє древо, що зростає над потоком,
що вчасно плодоносить і ніколи не скидає листя.
Той чоловік у всьому, чим займеться,
успішний буде.
4 А грішні люди—не такі.
Вони, мов та полова, що її здуває вітер[a].
5 Тому й не виправдатись їм,
не буде місця їм між праведних людей.
6 Чому? Бо праведних Господь веде,
а грішники загинуть!
Вступ
1 Ось слова Когелета[a], сина Давида, царя єрусалимського: 2 «Все марне!—Каже Когелет.—Усе безглузде. 3 Який з тяжкої праці зиск людині, що все життя[b] трудиться невтомно? 4 На зміну поколінню прийде інше, лише земля лишається тією ж вічно. 5 То сходить, то заходить сонце, спішить туди, де сходити йому. 6 На південь мчить і повертається на північ вітер, тоді вертає знов, і знов своїм шляхом полетить і вернеться назад.
7 Вливаються у море всі потоки, та не заповнюється море вщерть. Вода вертається до витоків своїх. 8 Усі слова набриднути можуть[c], не здатен висловити думку чоловік[d]. Побаченим не нагодуєш око, почутим слух не напоїш. 9 Те, що було, те знову буде. Що скоєне, здійсниться знову. Під сонцем не нове ніщо. 10 Якщо й існує щось, про що ти скажеш: „Поглянь, та це ж нове!”—будь певен, що воно вже існувало, коли про нас іще і гадки не було. 11 Не буде пам’яті про тих, що вже пішли, немає пам’яті про тих, прийдешніх, не буде пам’яті й про тих, які за ними прийдуть».
Марнотність знання
12 Я, Когелет, був царем Ізраїлю, правив у Єрусалимі. 13 Я себе дослідженню й вивченню мудрості віддав: всього того, що відбувається під небесами. Тяжкий це тягар, який Господь поклав на людину! 14 Я був свідком усього, що діється під сонцем. Я відкрив для себе, що все—марнота, все, що відбувається—лиш вітер в полі. 15 Того, що зігнуте, не випрямити, того, чого бракує, не врахувати. 16 Я собі подумав: «Я став великим, набрався мудрості над усіма своїми попередниками, що правили Єрусалимом. Я серцем ввібрав мудрість і знання». 17 Тож я розумом осягнув мудрість і знання, безумство й глупоту. Але я знову збагнув, що все це—той же вітер в полі. 18 Де мудрості багато, там печаль зростає. Чим більше знань, тим дужчий смуток.
29-30 Горе вам, лицеміри, книжники та фарисеї! Ви будуєте гробниці пророкам і прикрашаєте могили праведних, кажучи: „Якби ми жили за часів прабатьків своїх, то не були б причетні до пролиття крові пророків”. 31 Отже, ви свідчите проти себе тим, що ви є сини вбивць пророків. 32 Тож доводьте до кінця справу ваших предків!
33 Ви, виплодки зміїні! Як можете ви уникнути покарання пеклом? 34 Слухайте! Я посилаю до вас пророків, мудреців та книжників. Деяких ви вб’єте і розіпнете; інших битимете батогами в синагогах і переслідуватимете з міста до міста. 35 Бути вам винними за всю кров невинну, пролиту на землі: від крові праведного Авеля до крові Захарії[a], сина Варахії, якого ви вбили між святилищем храму та вівтарем. 36 Істинно кажу вам: кара за все це ляже на людей цього покоління».
Ісус застерігає Єрусалим
(Лк. 13:34-35)
37 «О, Єрусалиме, Єрусалиме, який вбиває пророків і кидає каміння в посланців Всевишнього! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх разом, мов та квочка курчат своїх під крило, але ти відмовився! 38-39 От і дім ваш лишиться порожнім. Тож кажу Я вам, що не побачите Мене віднині, аж доки не скажете: „Благословенний той, хто приходить в ім’я Господнє!”(A)»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International