Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

—1—

¹ Пісня прочан.

Полюбіть ближнього свого

2 Любі брати і сестри мої, тримайтеся віри в нашого славного Господа Ісуса Христа. Не ставтеся до одних людей краще, ніж до інших. ² Скажімо, прийдуть на ваше зібрання людина в гарному вбранні та з золотим перснем і бідна людина у зношеному одязі. ³ Якщо ви виявите особливу увагу тому, хто в пишному вбранні і скажете: «Сідай тут, на гарному місці», а до бідного: «Стій там» або «Сідай біля ніг моїх»,— ⁴ чи не є свідченням того, що ви поділяєте людей на більш і менш важливих? Таким чином, ви стаєте непобожним суддею з лихими думками.

⁵ Слухайте ж, любі брати і сестри мої! Чи не вибрав Бог бідних цього світу бути багатими вірою й спадкоємцями Царства, яке Бог обіцяв тим, хто любить Його? ⁶ А ви зневажили убогих! Та хіба ж не багаті пригноблюють вас? Хіба не вони тягнуть вас до суду? ⁷ І хіба не вони паплюжать добре ім’я Христа, котре було дано вам?

⁸ Якщо ви справді виконуєте царський Закон, що записаний у Святому Писанні: «Люби ближнього^[a] свого, як себе самого»^(A),—то чините праведно. ⁹ Та коли ви щось робите, зважаючи на особу, ви чините гріх, і будете покарані як порушники Закону. ¹⁰ Бо хто дотримується Закону в цілому, але порушує його в чомусь одному, той вважатиметься порушником усього Закону.

¹¹ Всевишній, Який заповідав: «Не чини перелюбу»^(A), також сказав: «Не вбивай»^(B). Отож, якщо не чиниш перелюбу, але вбиваєш, то ти є порушником усього Закону.

¹² Говори і дій як людина, яку судитимуть за Законом, що дає свободу. ¹³ Бо суд Божий буде безжалісним до того, хто не виявляв милосердя. Проте милосердний не боятиметься суду.

Віра й добрі справи

¹⁴ Брати і сестри мої, яка з того користь, коли людина стверджує, що має віру, але нічого не робить на підтвердження тієї віри? Хіба може така віра спасти? ¹⁵ Скажімо, брат або сестра мають потребу в одязі або їжі повсякденній, ¹⁶ а хтось із вас їм каже: «Я сподіваюсь, що ти в теплі і маєш, що їсти. Іди собі з миром!»—але не дасть необхідного. Чи буде з цього користь? ¹⁷ Так само й віра: якщо вона не супроводжується вчинками, то сама по собі вона мертва.

Ісус допомагає поганській дитині

(Мт. 15:21-28)

²⁴ Залишивши те місце, Ісус подався до околиць Тира. Він бажав, щоб ніхто не довідався про Його прихід, тож Він увійшов у дім, але так і не зміг утаїтись. ²⁵ Одна жінка, в якої дочка була одержима нечистим, почула про Ісуса, прийшла і впала перед Ним на коліна. ²⁶ Жінка не була єврейкою, а була родом з сирійській Фінікії. Вона благала Ісуса вигнати біса з її дочки.

²⁷ Ісус сказав їй: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам, по-перше дай дітям наїстися». ²⁸ Та вона відповіла: «Так, Господи, але й собакам під столом перепадають крихти від того хліба, що діти їдять». ²⁹ Тоді Ісус мовив до неї: «Це дуже добра відповідь, тож іди з миром; біс вийшов із твоєї дочки». ³⁰ Жінка пішла додому й побачила, що дочка її лежить у ліжку, а біс і справді залишив її.

Зцілення глухого

³¹ Ісус залишив околиці Тира й подався через Сидон до Ґалилейського озера через землі Десятимістя. ³² Там до Нього привели глухого чоловіка, який і говорив дуже погано й благали Ісуса покласти на нього руки. ³³ Ісус відвів глухого вбік, подалі від натовпу, і вклав пальці в його вуха. Потім, сплюнувши, Ісус торкнувся його язика. ³⁴ Тоді подивився на небо, глибоко зітхнув і сказав глухому: «Еффата!» (Тобто: «Відкрийся!»)

³⁵ І тієї ж миті вуха глухого відкрилися, і язик його розв’язався, і він почав говорити виразно. ³⁶ Ісус наказав усім присутнім нікому про це не розповідати. Але чим суворіше Він наказував, тим більше вони розголошували. ³⁷ Всі були дуже вражені й казали: «Він все робить добре: навіть глухим повертає слух, а німим дарує новий голос».