Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Пісня прочан.
Усі, хто Господу довірились, ніколи не схитнуться,
як і гора Сіон стояти буде вічно.
2 Єрусалим—місто, горами обійняте,
так само Свій народ Він оточив дбанням навічно.
3 На землях праведних людей поганам не селитись,
бо руки праведників не піднімуться на зле.
4 О Господи, дай милість доброчесним!
5 Хай прибере Господь тих безсоромних,
хто з кривдниками разом чинить зле.
Хай буде мир і спокій Ізраїлю!
Вступ
1 Це приказки Соломона, Давидового сина, царя Ізраїлю.
2 Вони написані, щоб пізнати мудрість і навчання,
щоб осягнути зміст висловлювань,
які ведуть до розуміння.
3 Вони допоможуть дістати науку й прозріння,
праведність, справедливе й чесне життя,
4 щоб дати нелукавому прозорливості,
молодим—знання та розважливість.
5 Нехай мудрий теж почує і набереться знань,
а розумний дістане поради,
6 як збагнути приказки й дива,
слова мудреців та їхні таємничі вислови.
7 Шана до Господа—це благання знань;
невігласи нехтують мудрістю й настановами.
Соломонові поради його сину
8 Сину мій[a], прислухайся до настанов батька свого
й не відкидай повчань матері своєї, бо їхні напучення—
9 це гарний вінок із квітів для твоєї голови
й намисто на шию.
Застороги проти лихого товариства
10 Сину мій, якщо тебе зваблюють грішники,
не поступайся їм.
11 Якщо вони говорять:
«Ходімо з нами, давай влаштуємо засідку
і вполюємо невинних,
пустимо їм кров безпричинно.
12 Проковтнемо їх живцем, як Шеол,
згубимо невинних, як могила.
13 Ми знайдемо різноманітні цінні скарби,
наповнимо домівки свої награбованим добром.
14 Ти матимеш добру частку здобичі—
між усіма розділимо багатство».
15 Сину мій, не водися з ними.
Не ставай на їхній шлях,
16 бо їхні ноги прямують до зла,
бо вони спішать пролити кров.
17 Марно розкидати сіті у птаха на очах.
18 Ці люди чатують у засідці,
щоб дочекатись власної крові.
Вони влаштовують засідку на власне життя.
19 Такий кінець спіткає кожного,
хто зазіхає на чуже добро.
Воно відбере життя в тих, хто ним заволодів.
Ви теж грішні
2 О, людино! Хоч би хто ти був, немає тобі виправдання, якщо ти судиш інших. Судячи іншого, засуджуєш себе, бо чиниш той самий гріх, як і ті, кого судиш. 2 Ми знаємо, що Божий суд над тими, хто робить так—справедливий. 3 Невже ти вважаєш, що засуджуючи інших за такі самі вчинки, що й ти чиниш, тобі вдасться уникнути Божого суду? 4 Чи, може, ти зневажаєш Його велику доброту, терпимість і терпіння? Може, не розумієш, що Його доброта вказує тобі шлях до покаяння?
5 О, людино! Через свою впертість і нерозкаяне серце, ти помножуєш покарання Боже проти себе в день гніву, коли Праведний Суд Божий буде виявлений. 6 Бог відплатить кожному за його вчинки. 7 А тим, хто добрими вчинками шукає славу, пошану й безсмертя, Бог даруватиме вічне життя. 8 Бог відплатить гнівом і люттю тим, хто не йде шляхом праведним, а навпаки себелюбно служить неправді.
9 Лихо й страждання тому, хто чинить зло: спершу юдеям, а потім і поганам. 10 Нехай буде слава, мир і пошана кожному, хто чинить добро: спершу юдеям, а потім і поганам. 11 Бог не дає переваги нікому.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International