Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
9 О Боже, заспіваю я Тобі нових пісень під звуки арфи.
Десятиструнну арфу на нові пісні я налаштую.
10 Рятуєш Ти царів, Свого слугу спасаєш,
Давида Ти від кривдників меча борониш.
11 Тож порятуй мене від чужаків,
чиї уста невтомно брешуть,
а руки не сахаються бридких діянь.
12 Зроби це, щоб наші діти виростали, як доглянуті деревця,
щоб наші дочки виглядали, як колони храму,
що підтримують його з боків.
13 Хай кожен закуток в коморах наших
добірного буде повен збіжжя,
а на ланах зростає незліченні тисячі ягничок.
14 Хай добра зброя в наших воїнів буде,
мури довкола міста щоб не мали ні шпаринки,
і щоб ніхто не вирушав у бій,
щоб стогону поранених на вулицях не чутно було.
15 Благословен народ, який живе в таких умовах!
Щаслива доля тих людей, чий Бог—Господь!
Жінки і відповідь
5 Хто це з пустелі йде, опершись
на руку любого свого?
Жінка своєму Коханому
Під яблунею я тебе збудила,
де в муках тебе мати повивала,
де та, котра дала тобі життя,
колись звивалась від тяжких пологів.
6 Ти поклади мене печаткою на серце,
печаттю на правицю поклади.
Адже любов не меншу силу має,
ніж смерть, а пристрасть згубна, як Шеол[a].
Кохання іскра викреса вогонь,
народжує незгасний Божий пломінь[b].
7 Ніяким повеням не загасить любов,
не затопить її ніяким рікам.
Хто всі багатства за любов віддасть,
зневажений і висміяний буде.
9 І далі вів Ісус: «У вас це спритно виходить: відкинути Закон Божий заради своїх власних звичаїв. 10 Бо Мойсей заповідав: „Шануйте своїх батька й матір”(A). А також: „Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути”(B). 11-12 Але ви навчаєте людей, що коли хтось скаже своїм батькові й матері: „Все, чим я можу вам допомогти, я віддам Богові”,—то такий чоловік уже має право не піклуватися про батьків своїх. 13 Через цей ваш звичай, який ви самі встановили, ви відкидаєте заповідь Господню. І ще багато подібного ви чините».
Що людину поганить?
14 Ісус знову скликав до Себе народ і звернувся до нього: «Всі Мене послухайте і зрозумійте! 15 Не існує нічого такого, що ввійшовши ззовні[a] в людину, могло б опоганити[b] її. Але заплямувати людину може тільки те, що виходить із неї. 16 [Той, хто має вуха, нехай почує!»][c]
17 Коли Ісус залишив натовп і ввійшов у дім, учні запитали Його про цю притчу. 18 І Він відповів: «Невже ви не зрозуміли? Невже не ясно, що людину не може заплямувати ніщо з того, що входить у неї ззовні? 19 Бо їжа потрапляє не до серця, а до шлунку, і потім виходить геть». (Так Він проголосив будь-яку їжу чистою, або придатною для вживання).
20 Потім Ісус додав: «Людину поганить те, що виходить із неї. 21-22 Адже це зсередини, з людського серця виходять лихі думки та блуд, грабіжництво, вбивство, перелюб, жадність, злоба, брехня, непристойність, заздрість, наклеп, пиха й дурість. 23 Усе це зло йде зсередини й робить людину нечистою (перед Богом)».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International