Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

²⁰ Брат Авесалом спитав її: «З тобою був Амнон, брат твій? Заспокойся, сестричко. Він твій брат, не бери це близько до серця». Невтішна^[a] Тамар залишилася жити у домі брата свого Авесалома.

²¹ Коли до царя Давида дійшла ця звістка, він розлютився, але навіть після того він не хотів покарати Амнона, то му що той був старшим та найулюбленішим сином^[b]. ²² Авесалом не мовив Амнону жодного слова: ні доброго, ні поганого. Він зненавидів Амнона, бо той знечестив його сестру Тамар.

Авесаломова помста

²³ Через два роки, коли стригалі Авесалома були в Ваал-Хазорі, біля кордону з Ефраїмом, він запросив усіх царських синів до себе. ²⁴ Авесалом прийшов до царя й сказав: «У твого раба стрижуть зараз овець. Запрошую до себе царя та його слуг».

²⁵ «Ні, мій сину,—відмовився цар,—не слід нам усім приєднуватися до тебе; ми тільки заважатимемо тобі». Хоч як домагався Авесалом, цар усе одно відмовлявся йти, але благословив його.

²⁶ Авесалом погодився: «Що ж, тоді дозволь моєму брату Амнону піти з нами». Цар запитав: «Чому він має йти з тобою?» ²⁷ Проте Авесалом дуже наполягав. От і послав цар Амнона разом з іншими своїми синами.

Убивство Амнона

²⁸ Авесалом звелів своїм слугам: «Спостерігайте за Амноном. Коли він сп’яніє від вина й розвеселиться, тоді я подам вам команду: „Вдарте його і вбийте його. Не бійтеся нічого. Адже це я накажу вам це зробити. Будьте сильними й сміливими”».

²⁹ Так і зробили слуги Авесалома з Амноном—усе, що звелів він. А інші цареві сини побігли до своїх мулів, скочили на них і повтікали.

Давид дізнається про Амнонову смерть

³⁰ Ще були вони в дорозі, як долетіла до Давида звістка: «Авесалом убив усіх царевих синів, жодного не лишив живим».

³¹ Цар звівся на ноги, розірвав одяг, а тоді кинувся на землю. Над ним з’юрмилися раби в розірваному вбранні.

³² Аде Йонадав, син Шимеа і Давидів брат, заспокоїв: «Не варто думати моєму володарю, що вони повбивали всіх царевичів. Тільки Амнон убитий. Ще того дня, як Амнон знечестив його сестру Тамар, Авесалом твердо вирішив помститися. ³³ Тож хай мій володар не думає, що всіх царевих дітей убито. Ні. Вбито лише Амнона».

³⁴ Тим часом Авесалом утік. А чоловік, який стояв на варті, помітив на дорозі, що вела на захід, багато людей, які спускалися з узвишшя. Вартовий прийшов до царя й повідомив: «Я бачу людей на схилі гори, що рухаються до нас». ³⁵ Йонадав сказав цареві: «От бачиш, цареві сини повертаються; сталося так, як твій раб тобі казав».

³⁶ Тільки-но він замовк, зайшли царевичі, ридаючи на весь голос. Гірко заплакав цар Давид, а за ним і його раби.

Дивовижне нагодування чотирьох тисяч чоловіків

(Мт. 15:32-39)

8 Іншого разу, коли знову зібрався великий натовп біля Ісуса, а їсти було нічого, Він покликав Своїх учнів і сказав їм: ² «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. ³ Мені не варто відпускати їх додому голодних, бо вони заслабнуть по дорозі до дому, адже дехто з них прийшов дуже здалеку». ⁴ Учні відповіли Йому: «Хіба у цьому віддаленому місці знайдеш достатньо хліба, аби нагодувати стільки людей?» ⁵ Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім».

⁶ Ісус звелів людям посідати на землю. Тоді Він узяв сім хлібин, віддав подяку Богу, а потім розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ. І вони роздали хліб людям. ⁷ Вони також мали кілька дрібних рибин. Ісус віддав подяку й звелів учням роздати рибу. ⁸ Люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі. ⁹ І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, а потому Ісус відпустив їх. ¹⁰ Опісля Ісус сів у човен разом з учнями Своїми й поплив до землі Далманутської.