Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Давид зустрічається з Батшебою

11 Навесні, коли царі виходять на війну, Давид послав на війну Йоава, якому дав своїх слуг і все ізраїльське військо. Вони винищили аммонійців і облягли Равву. Сам Давид залишився в Єрусалимі.

² Якось увечері Давид підвівся з ліжка й пішов прогулятися по даху своєї оселі. Згори він помітив жінку, що купалася. Вона була красунею, ³ і Давид послав слугу, щоб той усе про неї довідався. Як дізнався посланець, то була Батшеба, дочка Еліама і дружина Урії-хиттита.

⁴ Тоді Давид послав людей, щоб її привели. Вона прийшла, і вони спали разом. Очистившись від нечистоти, вона повернулася додому. ⁵ Жінка зачала й послала звістку Давидові: «Я вагітна».

Давид намагається приховати гріх

⁶ Давид послав слугу до Йоава зі словами: «Пришли до мене Урію-хиттита». Йоав послав його до Давида. ⁷ Коли Урія з’явився, Давид його розпитав, як живе Йоав, чим займаються воїни, як іде війна. ⁸ Тоді Давид сказав Урії: «Повертайся додому і спи зі своєю дружиною». Урія пішов з палацу, за ним понесли царський подарунок.

⁹ Проте Урія ліг спати біля входу в царський дім разом зі слугами свого володаря і не повернувся додому. ¹⁰ Коли Давидові про це розповіли, він запитав його: «Хіба ти не прийшов здалеку? Чому ти не пішов додому?»

¹¹ Урія відповів Давидові: «Ковчег, Ізраїль і Юдея в наметах, а мій володар Йоав та його люди отаборилися на відкритій місцевості. Як я міг повернутися додому, їсти, пити, бавитися з дружиною? Присягаюся життям твоїм, я не зроблю цього!»

¹² Давид йому наказав: «Гаразд, залишайся ще на один день, а завтра я відішлю тебе». Так Урія залишився в Єрусалимі до наступного дня. ¹³ Запрошений Давидом, він їв і пив з ним. Давид його напоїв. Але наступного дня ввечері Урія пішов спати на рядні разом з рабами свого володаря і не вирушив таки додому.

Давид замислив смерть Урії

¹⁴ Вранці Давид написав листа Йоаву й передав його з Урією. ¹⁵ В листі він написав: «Пошли Урію в перші лави, де точаться найзапекліші бої. Потім відступись від нього, тоді його вдарять, і він загине».

¹ Для диригента. Псалом Давида.

Любов Христова

¹⁴ Через те я схиляю коліна в молитві перед Отцем. ¹⁵ Від Нього кожен рід на небі й на землі одержав своє ім’я. ¹⁶ Я молюся, щоб Бог, згідно зі своїм славним багатством, зміг дати вам силу і владу внутрішню через Його Духа. ¹⁷ Хай Христос живе у ваших серцях завдяки вірі вашій. Хай життя ваше засновується на любові, та зміцнюється в ній. ¹⁸ Зрозумійте разом з усіма людьми Божими, яка широка, довга, висока й глибока любов Христова. ¹⁹ Я молюся, щоб ви пізнали цю любов, яка перевершує всі знання, щоб вам сповнитися всією повнотою Божою.

²⁰ Слава Богу, Який може Своєю силою, яка діє в нас, зробити незрівнянно більше, ніж те, про що ми можемо молитися й мріяти. ²¹ Слава Йому в церкві і в Ісусі Христі на всі покоління і на віки вічні. Амінь.

Як Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків

(Мт. 14:13-21; Мк. 6:30-44; Лк. 9:10-17)

6 Після цього Ісус подався на протилежний бік Ґалилейського озера, що зветься також Тиверіадським. ² Великий натовп людей ішов за Ним, бо вони бачили чудеса, що здійснив Ісус над хворими. ³ Але Він зійшов на гору й сів там разом зі Своїми учнями. ⁴ Наближалося свято юдейської Пасхи.

⁵ Підвівши очі й побачивши, що великий натовп іде до Нього, Ісус запитав Пилипа: «Де нам купити достатньо хліба, щоб нагодувати цих людей?» ⁶ Він мовив так, щоб випробувати Свого учня, бо вже знав, що робитиме.

⁷ І відповів Пилип Йому: «І за двісті динарів не купиш достатньо хліба, щоб кожному було по шматочку». ⁸ Інший з учнів Ісуса, Андрій, брат Симона-Петра, каже: ⁹ «Ось хлопчина, котрий має п’ять ячмінних хлібин і дві рибини, та це ніщо на таку кількість людей».

¹⁰ І тоді Ісус сказав: «Нехай люди посідають». У тому місці гарно росла трава, тож усі повсідалися. І було там близько п’яти тисяч чоловіків. ¹¹ Тоді Ісус узяв хлібини, та воздавши Богові дяку, розділив між тими, хто сиділи навколо. Так само Він і рибу розділив—кожному, хто скільки хотів.

¹² Коли всі наїлися, Ісус мовив до Своїх учнів: «Позбирайте всі залишки, щоб нічого не пропало». ¹³ Тож учні позбирали всі шматки й наповнили дванадцять кошиків залишками від п’ятьох ячмінних хлібин, після того, як усі поїли.

¹⁴ Побачивши чудо, здійснене Ісусом, усі люди казали: «Цей Чоловік і справді Пророк^[a], Який мав прийти у світ!» ¹⁵ Ісус знав, що люди от-от вже повинні були прийти, та оголосити Його своїм Царем. Через те Він знову подався в гори, щоб побути на самоті.

Ісус іде по воді

(Мт. 14:22-27; Мк. 6:45-52)

¹⁶ Коли настав вечір, Ісусові учні спустилися до озера. ¹⁷ Вже сутеніло, а Ісус усе ще не приходив до них. Тоді вони сіли в човен і попливли через озеро назад до Капернаума. ¹⁸ Здійнявся сильний вітер, і хвилі ставали все вищими. ¹⁹ Коли вони пропливли кілометрів п’ять-шість^[b], то побачили Ісуса, Який йшов по воді й підходив уже до човна. Учні Його дуже перелякалися. ²⁰ Але Ісус мовив до них: «Це Я! Не бійтеся!» ²¹ Як Він сказав це, вони взяли Його до човна й одразу допливли до берега, до того місця, куди прямували.