Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. Для музичних інструментів. Псалом Давидів.
2 Почуй мої благання Боже,
прислухайсь до моїх молитв.
3 Хоч де б я був, коли мене проймає жах,
Тебе гукаю я на допомогу.
Мене ведеш Ти,
Сам перебуваючи в твердині наді мною.
4 Бо Ти—притулок мій,
могутня башта, що від ворога рятує!
5 Я хочу вічно жити в святім Твоїм наметі
і мати захист під твоїм крилом. Села
6 Ти на клятви зглянувся мої,
і спадщину Ти дав усім, хто возвеличує Тебе.
7 Даруй цареві довголіття,
щоб жити йому із роду в рід.
8 Щоб царювати повіки перед Богом,
щоб милосердя й ласку Божу оберігом мати.
9 Повік співатиму Тобі хвалу і шану,
дотримуватись клятви буду день у день.
Давидові перемоги
8 Згодом Давид переміг филистимлян і, підкоривши їх, відібрав у них землі навколо Ґату[a].
2 Давид також переміг Моав. Він змусив моавійців лягти на землю й виміряв їх шнуром. Людей, на яких приходилося дві довжини шнура, було страчено, а тих, кому випадала кожна третя довжина шнура, було помилувано. Так підкорив він моавійців, які стали підданими Давида і сплачували йому данину.
3 Давид також підкорив Хададезера, сина Регова, який був царем Зови, коли пішов у долину Євфрату, щоб відновити свою владу. 4 Давид захопив тисячу колісниць, сім тисяч[b] їздових та двадцять тисяч піхотинців. Він покалічив майже всіх коней, залишивши неушкодженими лише сотню коней, запряжених у колісниці[c].
5 Коли арамійці з Дамаска прийшли на допомогу царю Зови Хададазеру, Давид вбив двадцять дві тисячі арамійських воїнів. 6 Потім Давид настановив там надзірні воїнські гарнізони, і люди Арама стали Давидовими підданими й сплачували йому данину. Хоч куди б ішов Давид, Господь допомагав йому перемагати.
7 Давид відібрав золоті щити у слуг Хададезера і привіз їх до Єрусалима. 8 З Теви[d] й Беротая, міст, що належали Хададезеру, цар Давид забрав велику кількість бронзи.
9 Тоу, цар Гамата, почувши, що Давид розбив усе військо Хададезера, 10 послав свого сина Йорама, щоб той зустрів Давида й привітав його з перемогою над Хададезером, який завжди воював з Тоу. У подарунок Йорам привіз з собою срібні, золоті та бронзові речі.
11 Цар Давид присвятив ці підношення Господу так само, як зробив він зі сріблом та золотом усіх народів, яких він покорив: 12 едомійців, моавійців, аммонійців, филистимлян та амаликійців. Давид присвятив Господу і здобич, відібрану в Хададезера, сина Регова, царя Зови.
13 Давид здобув славу після того, як у Солоній долині він вбив вісімнадцять тисяч едомійців[e]. 14 Він настановив військові надзірні гарнізони в Едомі, а всі едомійці підкорилися Давиду. Хоч куди б ходив Давид, Господь давав йому перемогу.
Давидові вельможі
15 Давид царював над усім Ізраїлем справедливо й праведно. 16 Йоав, син Зеруї, командував військом, Єгошафат, син Агілуда, був літопісцем, 17 Задок, син Агітува, та Агімелех, син Авіатара, були священиками, Серая—писарем; 18 Беная, син Єгояди, був головою над керетійською та пелетійською охороною[f], а Давидові сини були священиками[g].
Павлова промова до старійшин
17 З Мілета він послав гінця до Ефеса, щоб той запросив старійшин церкви. 18 Коли вони прибули, Павло сказав їм: «Ви знаєте, як я жив увесь цей час, коли був із вами, з першого дня, як прибув до Малої Азії. 19 Я покірно і з сльозами служив Господу, незважаючи на всі випробування, що випали на мою долю через змови юдеїв. 20 Ви знаєте, що я завжди проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав вас Благовісті про Христа без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім. 21 Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22 І тепер, за велінням Святого Духа, йду я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною станеться. 23 Знаю тільки, що в кожному місті Дух Святий застерігає мене про те, що ув’язнення й випробування чекають на мене в Єрусалимі. 24 Я не вважаю життя своє цінним для себе. Найважливіше—закінчити справу та служіння, яке дав мені Господь Ісус—розповідати людям Благовість про Божу милість.
25 І тепер я знаю, що ніхто з вас, з ким я ходив, проповідуючи про Царство Боже, більше ніколи не побачить мене. 26-27 Ось чому сьогодні я й проголошую вам, що Господь не судитиме мене, якщо хтось не буде врятований, бо без вагань проповідував я вам волю Божу.
28 Пильнуйте себе і всіх тих, кого Господь ввірив вам[a]. Дух Святий обрав вас, аби ви стали пастирями церкви Божої[b], яку Він викупив кров’ю Свого власного Сина[c]. 29 Знаю я, що після того, як я піду, деякі люди, немов люті вовки з’являться поміж вас. І не помилують вони стада. 30 Навіть серед вас заведуться такі люди, які перекрутять правду, щоб потягнулися за ними учні. 31 Тож будьте обережні! Пам’ятайте, як я невпинно закликав зі сльозами кожного з вас день і ніч, протягом трьох років, триматися істинного життя. 32 А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Слово Господнє може укріпити вас і дати вам спадщину милості Божій серед усіх людей святих.
33 Ніколи я не зазіхав на чиєсь срібло, золото або гарне вбрання. 34 Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, які були зі мною. 35 Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомагати немічним. Необхідно пам’ятати слова Господа Ісуса, які Він сказав: „Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати”».
36 Як промовив це Павло, всі стали на коліна молитися. 37 Віруючі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його. 38 Найбільше всіх засмутили його слова про те, що вони більше його не побачать. Потім вони провели Павла до корабля.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International