Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Ковчег переносять до Єрусалима

6 Давид знову зібрав найкращих воїнів Ізраїлю—всього тридцять тисяч. ² З усіма відданими йому людьми він вирушив з юдейської Ваали^[a], щоб узяти звідти ковчег Бога, названий іменем Господа Всемогутнього, Який сидіть на троні серед Херувимів, що зображені на Ковчезі. ³ Вони вивезли ковчег Божий з оселі Авінадава, що була на узвишші, і встановили його на новому візку. Узза та Агіо, сини Авінадава, супроводжували цей візок ⁴ з Господнім ковчегом. Агіо йшов попереду. ⁵ Давид і всі ізраїльтяни щиро веселилися перед Господом співали пісні, грали на різних музичних інструментах, виготовлених із кедра. Це були арфи, ліри, бубни, тимпани та цимбали.

¹² Царю Давиду сказали: «Господь благословив дім Овед-Едома і все, що в нього є, завдяки ковчегу Божому». Тому Давид пішов до оселі Овед-Едома, забрав ковчег Господній і з великою радістю переніс його в місто Давида. ¹³ Як тільки ступали люди, що несли ковчег Господній, шість кроків, Давид приносив у жертву вола й відгодоване теля. ¹⁴ Давид, підперезаний лляним ефодом, танцював, як тільки вмів, перед Господом, ¹⁵ коли він і весь дім Ізраїлю супроводжували Господній ковчег під радісні вигуки, а також звуки сурм.

¹⁶ Коли Господній ковчег заносили до міста Давида, Міхал, дочка Саула, визирнула у вікно й, побачивши Давида, який танцював і веселився перед Господом, вона відразу відчула до нього зневагу.

¹⁷ Господній ковчег принесли і встановили на відведеному місці в наметі, який Давид спорудив для нього. Давид приніс жертву всеспалення та мирні жертви перед Господом. ¹⁸ Коли ж Давид скінчив приносити жертву всеспалення та мирні жертви, благословив він людей в ім’я Господа Всемогутнього. ¹⁹ Потім він роздав по буханцю хліба, пирогу з фініками та в’язку родзинок всім ізраїльтянам: чоловікам і жінкам. Згодом усі розійшлися по своїх домівках.

¹ Псалом Давида.

Духовні благословення у Христі

³ Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа. У Христі Він благословив нас усіма духовними благословеннями в Царстві Небеснім. ⁴ Бог обрав нас у Христі ще до створення світу, щоб були ми святими й чистими перед Ним, бо Він любить нас. ⁵ Він вирішив наперед, що всиновить нас через Ісуса Христа! Така була Його милостива воля. ⁶ І то на похвалу милості Його, якою обдарував Він нас в особі Свого улюбленого Сина.

⁷ Його пролита кров дала нам звільнення від гріхів. Нам прощено гріхи наші завдяки багатству милості Його. ⁸ Цю милість дарував нам Всевишній у Своїй глибокій премудрості й завбачливості. ⁹ Він відкрив нам таємницю волі Своєї, яка мала бути здійснена через Ісуса Христа.

¹⁰ Мета Божа в тому, щоб, коли настане належна година, об’єднати в Христі все, що є на небі й на землі.

¹¹ Завдяки Христові ми стали людьми Божими і спадкоємцями Його. Нам це було визначено наперед згідно з намірами Того, Хто все здійснює за Своєю волею. ¹² Це сталося для того, щоб ми, євреї, ті хто були першими в надії на Христа, змогли проголошувати хвалу славі Божій.

¹³ В Ньому і вас було позначено печаттю обіцяного Духа Святого, коли ви почули слово правди, Добру Звістку про спасіння й повірили в Христа. І зроблено це згідно з обітницею Божою. ¹⁴ Дух Святий є запорукою нашої спадщини, аж поки Бог не дасть звільнення нам, тобто тим, хто належить Йому. І ми вознесемо хвалу Його славі.

Ірод думає що Іоан Хреститель повстав із мертвих

(Мт. 14:1-12; Лк. 9:7-9)

¹⁴ Цар Ірод почув про Ісуса, бо Його ім’я стало відоме повсюдно. Дехто казав: «Цей чоловік є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу». ¹⁵ Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи». ¹⁶ Тож коли про все це почув Ірод, він сказав: «Іоан, якому я відтяв голову, повстав із мертвих».

Смерть Іоана Хрестителя

¹⁷ Ірод сам віддав наказ схопити Іоана й кинути його до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб. ¹⁸ Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі брати за себе дружину брата свого». ^19-20 Й Іродіада затаїла лють на Іоана й хотіла вбити його. Але нічого вдіяти не могла, оскільки Ірод боявся Іоана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, і оберігав його. Ірод завжди слухав Іоана з задоволенням, але водночас він відчував занепокоєння.

²¹ Та от настав сприятливий день, коли на свій день народження Ірод запросив на обід своїх урядовців, воєначальників і найможновладніших людей Ґалилеї. ²² Дочка Іродіади прийшла на свято й дуже догодила своїм танком Іродові та його гостям. Тож цар звернувся до неї: «Проси все, що побажаєш. І я дам тобі». ²³ І він поклявся їй: «Я дам тобі все, що попросиш, хоч півцарства!» ²⁴ Та вийшла й запитала в матері: «Що мені попросити?» І мати навчила її сказати: «Дай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці». ²⁵ Дівчина тут же попрохала царя: «Будь ласка, подай мені зараз голову Іоана Хрестителя на тарілці».

²⁶ Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, й тому не хотів їй відмовити. ^27-28 Тож він негайно послав солдата з наказом принести Іоанову голову. І той пішов та стяв голову Іоанову і приніс її на тарілці й віддав дівчині, а та віддала її своїй матері. ²⁹ Коли Іоанові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у гробницю.