Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Для диригента. Псалом Давида.

Давид стає царем ізраїльським

5 Усі племена Ізраїлю прийшли до Давида в Хеврон і сказали йому: «Поглянь на нас! Ми твоя плоть і кров. ² Навіть раніше, коли нами правив Саул, саме ти вів Ізраїль на війни. Господь пообіцяв тобі: „Ти пастимеш Мій народ ізраїльський і станеш його правителем”».

³ Всі старійшини Ізраїлю прийшли до царя в Хеврон, де Давид уклав з ними угоду перед Господом, і помазали вони Давида царем Ізраїлю. ⁴ Давидові минуло тридцять років, коли він став царем, й правив він протягом сорока років. ⁵ У Хевроні він правив сім років і шість місяців Юдеєю, а в Єрусалимі тридцять три роки правив усім Ізраїлем та Юдеєю.

Давид завойовує Єрусалим

⁶ Цар зі своїм військом прибув до Єрусалима, щоб вибити звідти євуситів, які там мешкали. Євусити сказали Давиду: «Ти ніколи не ввійдеш у місто. Навіть сліпі й криві можуть тебе випровадити». Вони сподівалися, що Давид не увійде у місто^[a]. ⁷ Однак Давид захопив укріплення Сіон, яке стало містом Давида.

⁸ А сталося це так: того ж дня Давид сказав: «Ті, хто піде на штурм євуситів, мають скористатися водяним тунелем^[b], щоб дістатися до тих „кривих і сліпих” Давидових ворогів». Ось чому кажуть: «Криві й сліпі не можуть увійти до Господнього храму^[c]».

⁹ Давид оселився в цій фортеці, назвавши її містом Давидовим. Він збудував місто з усіх боків: від Мілло^[d] і аж ген довкола, а також звів споруди всередині міста. ¹⁰ Він ставав дедалі могутнішим, тому що Господь Всемогутній був з ним.

Павло говорить про свої страждання

¹⁶ Тож я повторюю: нехай ніхто не вважає мене нерозумним. Але навіть якщо ви так думаєте, то приймайте мене як нерозумного, щоб і я хоч трохи зміг похвалитися. ¹⁷ Те, що я зараз кажу,—не від Господа, бо хвалюся я з упевненістю нерозумного. ¹⁸ Багато людей вихваляються по-мирському. ¹⁹ Ну, то й я робитиму це. Адже ви, мудрі, радо терпите нерозумних. ²⁰ Ви зносите, коли вас поневолюють, визискують, ловлять у пастку. Ви терпите того, хто звеличує себе перед вами або того, хто б’є вас по обличчю. ²¹ Кажу це собі на сором—ми були дуже «слабкими» для того, щоб так поводитися з вами. Але якщо хтось достатньо сміливий, щоб хвалитися (кажу це як нерозумний), то і я наберуся сміливості хвалитися.

²² Вони чистокровні євреї? Я також. Вони ізраїльтяни? Я також. Вони Авраамові нащадки? Я також. ²³ Вони Христові слуги? (В безумстві я кажу це!) Я ще більш відданий слуга Христовий. Я значно більше працював й по в’язницях був частіше, і били мене більше, і багато разів мене віддавали на вірну смерть. ²⁴ П’ять разів били мене юдеї батогами по тридцять дев’ять ударів щоразу. ²⁵ Тричі мене били палицями. Одного разу закидали камінням. Тричі переживав я загибель кораблів і якось провів цілу добу в воді. ²⁶ Я часто бував у мандрівках, зустрічав небезпеку на річках, потерпав від розбійників, від свого ж народу й від поган, у містах і в селах, і на морі, і від людей, які видають себе за «братів».

²⁷ Я провів багато часу у тяжкій праці, багато ночей не спав. Я терпів голод і спрагу, й подовгу нічого не їв. Бувало, я замерзав без одягу. ²⁸ Але, окрім інших злигоднів, щодня я маю турботу про всі церкви. ²⁹ Коли хтось слабшав, я був знесиленим разом із ним. Я страждав кожного разу, коли хтось впадав у гріх.

³⁰ Якщо я маю хвалитися, то лише тим, що стосується слабкості моєї. ³¹ Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, благословенного навіки, знає, що я кажу правду. ³² Коли я був у Дамаску, намісник царя Арети^[a] стеріг місто, щоб схопити мене. ³³ Та мене спустили в кошику через вікно в міській стіні, і так я уник його рук.