Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Давид дізнається про смерть Саула

1 Після смерті Саула Давид, розгромивши амаликійців, повернувся в Зиклаґ і перебував там два дні.

Давидів плач за Саулом та Йонатаном

¹⁷ Давид завів жалобну пісню про Саула та його сина Йонатана ¹⁸ й наказав, щоб сини Юдеї вивчили цю жалобну пісню про лук (вона записана в книзі Яшара^[a]):

¹ Пісня прочан.

Будьте щедрими

⁷ Оскільки ви багаті всім: вірою, речами, знаннями, бажанням допомогти у всьому, нашою любов’ю до вас, тож будьте багатими і щедрими у праці для добра інших. ⁸ Я вам не наказую, а завзяттям інших намагаюся випробувати щирість любові вашої. ⁹ Бо ви знаєте милість Господа нашого Ісуса Христа, Який полишив Небесні багатства, та збіднів заради вас, щоб завдяки Його вбогості ви могли стати багатими.

¹⁰ Така моя порада вам: минулого року ви не лише бажали першими віддати, а й перші робили це. ¹¹ Тож доведіть до кінця розпочате, щоб здійснилося повною мірою те, чого ви так прагли, й давайте від того, що маєте. ¹² Бо, якщо даєте з бажанням, то й дар приймається згідно з тим, що є, а не з тим, чого ви не маєте. ¹³ Не треба, щоб іншим легше було, а вам стало важче, треба, щоб усім було однаково. ¹⁴ Річ у тім, що ваш теперішній достаток має допомогти іншим у скруті. Щоб потім достаток іншого став у пригоді вам, коли матимете скруту. ¹⁵ Так сказано у Святому Писанні:

Воскресіння дочки Яїра та зцілення хворої на кровотечу

(Мт. 9:18-26; Лк. 8:40-56)

²¹ Коли Ісус знову переправився на інший берег, великий натовп зібрався навколо Нього. ²² Туди ж, на берег озера, прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Побачивши Ісуса, він впав долілиць і ²³ звернувся до Нього з благанням: «Донька моя помирає. Прошу тебе: прийди й поклади руки на неї, щоб зцілилася вона і живою зосталася». ²⁴ Тож Ісус пішов з ним. І величезний натовп рушив за Ним, з усіх сторін щільно оточивши Його.

²⁵ Серед них була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. ²⁶ Від багатьох лікарів вона натерпілася. Вона витратила на лікування вже все, що мала, але ніякого полегшення не було, навпаки, ставало тільки гірше. ²⁷ Вона чула про Ісуса і тепер підійшла до Нього в натовпі й торкнулася краю Його плаща. ²⁸ Вона казала собі: «Якщо я доторкнуся хоча б до Його одягу, то одужаю». ²⁹ Тієї ж миті кровотеча припинилася, й жінка відчула в тілі своєму, що хвороба залишила її.

³⁰ Але Ісус одразу відчув, що сила вийшла з Нього. Він озирнувся до натовпу й запитав: «Хто торкнувся Мого одягу?» ³¹ І учні Його відказали Йому: «Ти бачиш, який натовп зусібіч напирає на Тебе, а Ти запитуєш: „Хто доторкнувся до Мене?”» ³² Та Ісус і далі видивлявся, хто це зробив.

³³ Тоді жінка перелякалася, бо знала, що сталося з нею, підійшла до Нього і, впавши долілиць, розповіла Йому всю правду. ³⁴ Тоді Він мовив: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром і більше ти не будеш страждати від своєї хвороби».

³⁵ Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?» ³⁶ Але до Ісуса долинули ці слова, й Він звернувся до голови синагоги: «Не бійся. Тільки вір».

³⁷ Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Якова та Іоана, Якового брата. ³⁸ Коли вони ввійшли до дому голови синагоги, то застали там метушню, плач і голосіння. ³⁹ Ввійшовши, Ісус мовив до присутніх: «Навіщо плакати і голосити? Вона не померла, а просто спить». ⁴⁰ Та люди почали насміхатися з Нього. Ісус випроводив усіх, а Сам узяв батька й матір дитини, а також трьох апостолів, які були з Ним, і ввійшов до кімнати, де лежало дівча.

⁴¹ Ісус узяв її за руку й мовив: «Таліта, кум!»—що означає: «Дівчинко, Я велю тобі, вставай!» ⁴² Дівча тут же підвелося й почало ходити по кімнаті (їй було дванадцять років). Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом. ⁴³ Ісус їм усім суворо наказав, щоб ніхто про це не довідався, а також звелів нагодувати дівча.