Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. Для магалату[a]. Маскіль Давида.
2 Пустоголові думають, що немає Бога!
Вони—руйнівники,
які чинять зло і не творять добра.
3 Господь людей спостерігає із Небес
й шукає мудрих Він,
тих хто за порадою звертається до Бога.
4 Але ж вони всі відвернулися від Бога,
усі зіпсовані, жоден не творить добра!
5 Зловмисники народ мій нищать,
так наче просто трапезують.
Вони й не намагалися збагнути, чого бажає Бог.
6 Та тих зловмисників чатує переляк,
якого вони досі і не знали.
Відкинув Бог поган лихих від Себе,
Він їхні кістяки порозкидає,
на їхні голови впаде ганьба.
7 Хто дасть Ізраїлю спасіння?
Воно прийде з гори Сіон,
коли народ Свій полонений Бог поверне.
Тоді Яків радітиме й щасливий Ізраїль буде.
23 Загін филистимлян вийшов на шлях біля Мікмаша.
Йонатан нападає на филистимлян
14 Одного дня Йонатан, син Саула, сказав своєму молодому зброєносцю: «Ходімо до филистимської залоги на тому боці». Але про свій намір він не сказав батькові.
2 Саул сидів під гранатовим деревом в Міґроні[a], на околиці Ґівеа. З ним було близько шестисот чоловік. 3 Був там і Агіжа, який носив ефод. Він доводився сином Агітуві, братові Іхавода, сина Фінегаса, сина Елі. Ніхто не підозрював, що Йонатан пішов від них.
4 На шляху, яким Йонатан збирався пройти через филистимську залогу, стояли дві зубчасті скелі—по одній з кожного боку. Одна називалася Бозез, а друга—Сене. 5 Одна скеля стояла з півночі, від Мікмаша, а друга—з півдня, від Ґеви.
6 Йонатан звернувся до свого молодого зброєносця: «Давай підемо до сторожової залоги тих чужинців[b]. Може, Господь нам допоможе. Ніщо не може завадити Господу нас врятувати, чи багато нас, чи мало».
7 «Роби, як намислив,—відповів зброєносець.—Іди, а я з тобою і серцем, і душею».
8 Йонатан запропонував: «Ходімо ж! Перейдемо так, щоб нас помітили сторожові, коли будемо наближатись. 9 Якщо вони крикнуть нам: „Стійте, поки ми до вас підійдемо, ми залишимось на місці, до них не йтимемо. 10 Але якщо вони гукнуть: „Піднімайтеся до нас”,—ми піднімемось, тому що це буде нам знаком, що Господь віддав їх у наші руки”».
11 Тож вони обидва показалися филистимській залогі.
«Погляньте,—закричали филистимляни,—гебрейці ідуть зі щілин, у яких ховалися». 12 Вартові крикнули Йонатану та зброєносцю: «Ну ж бо, піднімайтеся до нас, ми вас провчимо». Тоді Йонатан сказав своєму слузі: «Піднімайся за мною, бо Господь віддав їх у руки Ізраїлю».
13 Йонатан видерся нагору, чіпляючись руками за все, що на очі траплялося. За ним видряпався зброєносець. Филистимляни падали, поранені Йонатаном, а його зброєносець слідом за ним добивав іще живих. 14 У тій першій сутичці Йонатан зі своїм зброєносцем убили близько двадцяти чоловік на шматку землі, яку пара волів виоре за день.
Ізраїль розбиває филистимлян
15 Почалося замішання, що передалося тим, хто отаборився і хто залишався в полі, хто був у сторожових залогах і в наступаючих загонах—земля аж задвиготіла. Цей жах послав Бог.
16 Вартові Саула, які розмістилися в Ґівеа Веніаминового, побачили, як військо розбігається навсібіч. 17 Саул звернувся до людей, що були при ньому: «Перевірте військо й виявіть, хто від нас утік». Коли це зробили, з’ясувалося, що зникли Йонатан та його зброєносець.
18 Саул сказав Агіжі: «Принеси ковчег Божий». А на той час ковчег Божий якраз був у ізраїльтян.[c] 19 Коли Саул розмовляв зі священиком, у филистимському таборі зростала все більша паніка. Тому Саул попросив священика: «Опусти руку»[d].
20 Саул зібрав усе своє військо і повів у наступ. Вони побачили, що филистимляни перелякалися настільки, що почали рубати одне одного. 21 Ті гебреї, які раніше жили з филистимлянами, а тепер служили в їхньому війську, перейшли до ізраїльтян, щоб прислужитися Саулу та Йонатану. 22 Коли всі ізраїльтяни, що ховалися в горах Ефраїма, почули, що филистимляни кинулися навтіч, вони вступили теж у бій і почали переслідувати ворогів. 23 Так Господь врятував Ізраїль того дня, а бої перекинулися за межі Бет-Авена.[e]
Павло закінчує своє послання
11 Погляньте, якими великими літерами я власноручно пишу вам це послання. 12 Всі ті, хто прагнуть справити добре враження на свій народ, намагаються примусити вас зробити обрізання. Та роблять вони це лише для того, щоб уникнути переслідувань за хрест[a] Христовий. 13 Адже навіть ті, хто робить обрізання, самі не дотримуються Закону, а лише від вас цього вимагають. І все це для того, щоб похвалитися, що ви підкорилися їм.
14 Я ж не буду вихвалятися ніколи й нічим, окрім хреста Господа нашого Ісуса Христа! Через той Хрест весь світ був розіп’ятий[b] для мене, а я був розіп’ятий для світу. 15 Бо ні обрізання, ні необрізання не мають ніякого значення. Що справді важливе—це нове створіння[c] Боже. 16 Отже, нехай буде мир і милість, всім тим, хто дотримується цього правила, тобто Божому Ізраїлю[d].
17 І нарешті я прошу, щоб ніхто більше не обтяжував мене нічим, бо я вже ношу на тілі своєму рани[e], які є свідченням того, що я належу Христу.
18 Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа буде з духом вашим, брати і сестри мої! Амінь.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International