Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Хвальна пісня Давида.
Налаштував я серце, Боже,
Тебе вславляти і співати всім єством!
2 Прокинься, моя душе, прокиньтесь, арфи й ліри,
світанок привітаємо разом[a]!
3 Ми, Господи, вславлятимемо Тебе поміж народів,
й серед іноземців возвеличим ми Твоє ім’я!
4 Бо ж щира любов Твоя сягає неба,
бо вірність Божа—вища хмар небесних.
5 Вивищується Він над небесами,
а Слава Його—по всій землі.
6 Своєю владою врятуй людей, яких Ти любиш,
щоб вирвати їх із тенет біди.
7 Бог подарував мені таку обітницю у храмі:
«З радістю Я в борні здобуду перемогу
й віддам цю землю народу Своєму:
Я віддам Сихем їм й долину Суккот.
8 Належатиме Ґілеад Мені,
Манассії земля Моєю буде.
Шоломом мені буде Ефраїм,
Юдея царським скіпетром послужить.
9 Моав буде мийницею для ніг,
сандалі скину над Едомом
і переможно вигукну над филистимським краєм.
10-11 Хто приведе Мене в укріплені міста?
Дорогу хто покаже до Едома?»
Ти нас покинув, Боже, чи не так?
Не виступить із нашим військом Бог до бою!
12 Допоможи нам, Боже, вирватись з лещат ворожих!
Намарне сподіватись порятунку від людей!
13 Могли б перемогти, аби Він допоміг,
всіх наших ворогів би подолав Він!
Самуїл посвячує Саула
9 Жив якось відомий заможний чоловік із коліна Веніамина на ім’я Кіш, син Авіела, сина Зерора, сина Векората, сина Афії з коліна Веніаминового. 2 Мав цей чоловік сина Саула, принадного юнака, якому не було рівних серед ізраїльської молоді, бо був він на голову вищий за будь-кого з них.
3 Сталося так, що пропали віслюки Саулового батька, Кіша. Кіш сказав своєму синові Саулу: «Візьми з собою когось із слуг та й пошукайте віслюків». 4 Ось вони й пройшли горами Ефраїма та довкола Шаліші, але тварин не знайшли. Потім пройшли землі Шаалима, але й там не було віслюків. Пройшли землю Веніамина, проте не відшукали їх.
5 Коли вони наблизилися до Зуфа, Саул сказав слузі, який ішов поруч: «Послухай-но, повернімося, а то батько турбуватиметься вже не про віслюків, а про нас».
6 Слуга відповів йому: «Знаєш, у цьому місті живе Божий чоловік, дуже шанований; все, що передбачає, збувається. Ходімо зразу ж до нього. Може, він нас напоумить, куди нам податися». 7 Саул відгукнувся: «Якщо підемо, що ми можемо дати чоловіку? Харчів у наших торбах вже немає. І подарунка для Божої людини не маємо. Що у нас є?»
8 Слуга знову Саулові: «Послухайте, у мене є чверть шекеля срібла[a]. Я й віддам його Божому чоловікові за те, що він нам розкаже куди йти». 9 (Колись в Ізраїлі, якщо чоловік хотів дізнатися про щось у Бога, він казав: «Ходімо до ясновидця». Так у ті часи називали пророків).
10 «Слушна думка,—погодився з пропозицією слуги Саул.—Ходімо».
Ось вони й вирушили до того міста, де жив Божий чоловік. 11 Піднімаючись на пагорб, де розкинулося місто, вони зустріли кількох дівчат, які вийшли набрати води. «Тут ясновидець?»—спитали вони дівчат. 12 «Тут,—відказали дівчата,—перед вами. Поспішайте! Він сьогодні прийшов до міста, бо люди приноситимуть жертву на узвишші. 13 Як тільки увійдете в місто, так і знайдете його ще до того, як він підніметься трапезувати на узвишшя. Люди без нього не почнуть, оскільки він мусить благословити жертву. А вже потім запрошені почнуть їсти. Піднімайтеся хутчіше, маєте його відразу ж і знайти».
14 Вони ввійшли в місто, і їм назустріч вийшов Самуїл, який піднімався на узвишшя.
Влада Ісусова—від Бога
(Мт. 12:22-30; Мк. 3:20-27)
14 Одного разу Ісус вигнав нечистого духа з чоловіка, який був німим. Сталося так, що коли нечистий вийшов із німого, той почав говорити. Натовп навколо був вражений. 15 Але деякі з натовпу казали: «Він виганяє нечистих не інакше, як владою Вельзевула, володаря демонів!»
16 Деякі інші, бажаючи випробувати Його, попросили здійснити їм диво, як знамення від Господа. 17 Знаючи їхні думки, Ісус мовив: «Кожне царство, поділене міжусобною ворожнечею, гине. І розвалиться та родина, що поділена сама проти себе. 18 Якщо сатана воюватиме супроти самого себе (як ви кажете), як тоді встоїть його царство? Я питаю про це тому, що ви кажете, ніби Я виганяю нечистих владою Вельзевула[a]. 19 А якщо Я виганяю нечистих силою Вельзевула, то чиєю владою виганяють їх ваші послідовники? Тому вони й будуть суддями вашими! 20 З іншого боку, якщо Я виганяю нечистих Божою силою, то це є доказом того, що Царство Боже вже прийшло до вас.
21 Коли дужий і добре озброєний чоловік стереже свій маєток, тоді майно його в безпеці. 22 Та якщо раптом хтось дужчий нападе й переможе, то забере собі зброю й обладунки, на які господар розраховував, щоб захистити себе, і зробить з ними все, що йому забажається.
23 Хто не зі Мною, той проти Мене, хто не допомагає Мені збирати, той розкидає».
Про порожню людину
(Мт. 12:43-45)
24 «Коли нечистий дух виходить із людини, він блукає пустелями, шукаючи спочинку. І не знайшовши, говорить: „Я повернуся до своєї домівки, що полишив”. 25 Отже, він повертається і знаходить місце своє виметеним і прибраним. 26 Тоді він іде й приводить сімох інших духів, іще гірших за себе. Вони всі заходять і живуть там, тож тій людині стає ще гірше, ніж було спершу».
Блаженний, хто слухає Слово Боже
27 І от коли Він усе це говорив, одна жінка з натовпу раптом вигукнула Йому: «Блаженне черево, що народило Тебе, і груди, що годували Тебе!» 28 Та Він відповів: «Ліпше сказати: блаженний той, хто слухає Слово Боже й дотримується його!»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International