Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Хвальна пісня Давида.

³ Тоді Самуїл звернувся до всього Ізраїлю: «Якщо ви всім серцем звертаєтеся до Господа, тоді викиньте чужих богів та Ашторет^[a], поверніться до Господа й служіть лише Йому одному. Тоді Він вас врятує від руки филистимлян». ⁴ Отож ізраїльтяни повикидали статуї Ваала та Ашторет і служили тільки Господу. ⁵ Тоді Самуїл сказав: «Зберіть усіх ізраїльтян у Міцпі, а я молитиму Бога за вас». ⁶ Зібравшись у Міцпі, вони діставали воду й виливали її перед Господом^[b]. Того дня вони постилися й казали: «Ми згрішили проти Господа». А Самуїл став суддею Ізраїлю в Міцпі.

⁷ Коли филистимляни довідалися, що ізраїльтяни зібралися в Міцпі, вожді филистимлян прийшли до Ізраїлю. Почувши про це, ізраїльтяни злякалися. ⁸ Вони звернулися до Самуїла: «Не полишай гукати до Господа, нашого Бога, щоб урятував від руки филистимлян». ⁹ Тоді Самуїл узяв молочне ягнятко і приніс його в жертву всеспалення Господу. Він взивав до Господа за Ізраїль, і Господь йому відповів.

¹⁰ Саме тоді, як Самуїл приносив жертву всеспалення, филистимляни підступили, щоб напасти на Ізраїль. Та Господь послав оглушливі громовиці на филистимлян, чим викликав страшенне замішання. Филистимляни були розбиті перед Ізраїлем. ¹¹ Ізраїльтяни вийшли з Міцпи, переслідували филистимлян і громили аж до місцевості під Бет-Каром.

¹² Тоді Самуїл узяв камінь і поклав його між Міцпою та Шеном^[c]. Він назвав його Евенезер^[d], сказавши при цьому: «Ось досі допоміг нам Господь».

¹³ Так було розгромлено филистимлян, які вже відтоді не зазіхали на землі ізраїльтян. Доки жив Самуїл, доти рука Господня була проти филистимлян. ¹⁴ Міста від Екрона до Ґата, які відняли в них филистимляни, а також сусідні землі повернулися до Ізраїлю. Між Ізраїлем та аморійцями був мир.

¹⁵ Самуїл керував Ізраїлем усе своє життя.

Тисяча літ

20 Тоді побачив я Ангела, який спускався з небес. В руці він тримав ключ від безодні й великий ланцюг. ² Він схопив дракона, того змія старого, що є дияволом чи сатаною, і зв’язав його ланцюгом на тисячу років. ³ Ангел кинув його в безодню й замкнув її, поклавши печатку на вході над змієм, щоб не міг він більше зводити народи, доки не мине тисяча років. Після цього його мусить бути звільнено, але ненадовго.

⁴ Тоді побачив я престоли, на яких сиділи люди, котрим було дано владу судити. І побачив я душі тих людей, кому стяли голови, бо вони свідчили про Ісуса, і проповідували Слово Боже. Вони не поклонилися ні звіру, ні образу^[a] його, і не мали печатки ні на чолі, ані на руках. Вони ожили й царювали разом з Христом тисячу років. ⁵ (А інші мертві не ожили, доки тисяча років не минула). Це було перше воскресіння.

⁶ Блаженні ті, хто має частку у першому воскресінні. Вони—святі люди Божі і друга смерть не має над ними влади. Вони будуть священиками, які належать Богові й Христу, і царюватимуть разом з Ним тисячу років.