Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Для диригента. Псалом Давида.

Народження Самуїла

1 У місті Рамі, розташованому в горах Ефраїма, був собі зуфієць на ім’я Елкана, син Єрогама, сина Елігу, сина Тогу, сина Зуфа, ефраїмця. ² Мав той чоловік двох дружин: першу звали Ганною, а другу—Пенінною. У Пенінни були діти, Ганна ж дітей не мала.

³ З року в рік цей чоловік ходив зі свого міста в Шило, щоб поклонитися й принести жертви Всемогутньому Господу. Священиками Господа там були Гофні та Фінегас, два сини Елі. ⁴ Коли надходив день приносити жертву, Елкана віддавав частину м’яса дружині Пенінни та всім її синам і дочкам. ⁵ Проте Ганні він виділяв подвійний шматок^[a], бо любив її, хоча Господь і закрив лоно Ганни^[b]. ⁶ Оскільки Господь закрив її лоно, її суперниця постійно дорікала їй, намагаючись розізлити. ⁷ Так велося з року в рік. Хоч коли б Ганна приходила до оселі Господньої, завжди суперниця дратувала її до сліз, аж та не могла їсти. ⁸ Елкана, чоловік її, питав: «Ганно, чому ти не їси? Чому плачеш? Чому сумуєш? Хіба я не дорожчий тобі за тих десять синів?»

⁹ Якось, коли вони скінчили трапезувати й пити в місті Шило, Ганна звелася на ноги і вийшла помолитися Господу^[c]. Якраз тоді священик Елі сидів на троні біля брами Господнього храму. ¹⁰ Ганні було гірко на душі, тому вона довго плакала й молилася Господу. ¹¹ А потім дала обітницю, мовивши: «О Господи Всемогутній, якщо Ти лишень зглянешся на нещастя слуги Твоєї, згадаєш її й не забудеш Твою слугу, даси їй сина, тоді я віддам його Господу на всі дні його життя: він ніколи не питиме вина чи міцних напоїв,^[d] й бритва ніколи не торкнеться його голови^[e]!»

¹² Коли вона далі молилася Господу, Елі спостерігав за її устами. ¹³ Ганна молилася серцем, мовчки, хоч і ворушилися її губи, та голосу не було чути. Елі подумав, що вона п’яна, ¹⁴ і сказав: «Чи довго ти будеш напиватися? Облиш вино».

¹⁵ «Ні, мій володарю,—відповіла Ганна.—Я дуже сумую. Не пила я ні вина, ні пива; виливала я свою душу Господу. ¹⁶ Не вважай свою слугу поганою жінкою. Я висловлювала величезну тривогу й роздратування».

¹⁷ Елі відповів: «Іди з миром, і нехай Господь Ізраїлю подарує те, чого ти просила в Нього».

¹⁸ Вона сказала: «Нехай слуга твоя знайде милість в очах твоїх». Потім пішла своїм шляхом, щось з’їла і не була вже така похнюплена.

Павло перед Фестом

25 Отож Фест став правителем і через три дні прибув з Кесарії до Єрусалиму. ² Юдейські правителі і головні священики виклали свої звинувачення проти Павла перед Фестом. ³ Вони благали правителя зробити милість і відправити Павла до Єрусалиму (самі ж вони змовилися вбити його по дорозі). ⁴ Але Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії і що він сам невдовзі туди їде. ⁵ «Хай хтось із ваших вождів піде зі мною,—сказав він,—і нехай висунуть звинувачення проти цього чоловіка, якщо за ним є якась вина».

⁶ Пробувши там днів вісім-десять, Фест вирушив до Кесарії. Наступного ж дня посів він суддівське місце і звелів привести Павла. ⁷ Коли Павла привели, його обступили юдеї, які прийшли з Єрусалиму. Вони висунули проти нього багато серйозних звинувачень, але довести їх не могли. ⁸ Павло захищався, промовляючи: «Немає за мною ніякої провини ні проти Закону юдейського, ні проти храму, ні проти цезаря».

⁹ Але Фест хотів догодити юдеям. Тому він запитав Павла: «Ти хочеш йти до Єрусалиму, щоб я судив тебе там?» ¹⁰ На те Павло відповів: «Я зараз стою перед судом цезаря, де мене слід судити. Я нічого не скоїв юдеям, тобі й самому це добре відомо. ¹¹ Якщо ж я винен і зробив щось таке, що заслуговує смертної кари, то я не намагаюся уникнути її. Та оскільки немає правди у звинуваченнях цих людей, то ніхто не може їм мене видати. Я звертаюся до суду цезаревого».

¹² Фест, порадившись зі своїми помічниками, відповів: «Ти вимагав цезаревого суду, до цезаря й підеш».