Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Господь призиває Ісаю в пророки

6 Того року, коли помер цар Уззія,^[a] було мені видіння Господа, який сидів на високо піднесеному престолі, а складки Його плаща заповнювали храм. ² Серафими витали над Ним. Кожен мав шестеро крил. Двома вони закривали обличчя, іншими двома прикривали ноги, а ще два крила були для польоту. ³ Вони кричали одне одному:

⁴ Задвигтіли брами храмові від лунких голосів Ангельських, і храм почав наповнюватися димом^[b].

⁵ Я вигукнув: «О горе мені! Я приречений! Бо не настільки чистий я, щоб із Богом розмовляти. І живу я серед народу, який теж не настільки чистий^[c], щоб з Богом говорити, але очі мої бачили царя, Господа Всемогутнього».

⁶ Потім підлетів до мене один із серафимів, тримаючи розпечену вуглину, яку захопив щипцями з вівтаря. ⁷ Він торкнувся моїх уст і промовив: «Дивись, оце твоїх уст торкнулася розжарена вуглина, твою вину знято. Твій гріх забуто^[d]». І почув я голос Володаря мого, який сказав:

⁸ «Кого Мені послати? Хто піде для нас?» Тут я відповів: «Я тут, пошли мене!»

¹ Псалом Давида.

¹² Отже, брати і сестри мої, ми не боржники своєї бездуховної людської натури і не повинні жити в покорі їй. ¹³ Бо якщо житимете під її владою, то прийде духовна смерть. Якщо за допомогою Духа Святого позбавляєтеся тілесних вчинків, то матимете справжнє життя. ¹⁴ Бо справжні діти Божі—це ті, хто керується Духом Божим. ¹⁵ Адже Дух, який ви одержали, не перетворює вас на рабів і не змушує знову боятися, а робить вас усиновленими дітьми Божими. І через Духа ми вигукуємо: «Авва!»^[a]—що означає: «Батько!» ¹⁶ І Сам Дух Святий разом із духом кожного з нас свідчить, що ми—Божі діти. ¹⁷ А раз ми Божі діти, то ми й спадкоємці Його, як і Христос, але мусимо страждати разом з Христом, щоб розділити із Ним Його славу.

Ісус і Никодим

3 І був там чоловік на ім’я Никодим. Він був фарисеєм і одним з юдейських вождів. ² Якось уночі прийшов він до Ісуса й каже: «Равві, ми знаємо, що Ти Вчитель, посланий Богом, бо ніхто не здатен на такі чудеса, як Ти, якщо його не підтримує Бог».

³ «Істинно кажу вам,—відповів тоді Ісус,—якщо хтось прагне побачити Царство Боже, людина має знову^[a] народитися. Хто не народився знову, той не бачитиме Царства Божого».

⁴ «Але якщо людина вже стара, як же може вона народитися знову?—Запитав Никодим.—Адже ніхто не може повернутися в черево материнське і знову вийти з нього».

⁵ «Істинно кажу вам,—відповів тоді Ісус,—людина має знову народитися від води і Духа. Бо якщо вона не пройде через народження водою і Духом, то не ввійти їй до Царства Божого. ⁶ Все, народжене від людської плоті,—це плоть, а від Духа народжене—духовне. ⁷ Не дивуйся з Моїх слів про те, що маєш знову народитися. ⁸ Вітер дме туди, куди заманеться. Ти чуєш його завивання, та не знаєш, звідки дме вітер і куди. Так і з кожним народженим від Духа Святого»^[b].

⁹ «Як же це може бути?»—запитав Никодим. ¹⁰ Ісус на те сказав йому: «Ти поважний вчитель народу ізраїльського і не знаєш цього? ¹¹ Істинно кажу: ми говоримо про те, що знаємо і розповідаємо про те, що бачили, та ви, люди, не приймаєте свідчення нашого. ¹² Я розповідав вам про земні речі, та ви не вірите Мені. Як же ви повірите, коли говоритиму про Небесне? ¹³ Ніхто не зійшов на небо, крім Того, Хто зійшов звідти—Сина Людського.

¹⁴ Мойсей підніс на жердині змію в пустелі^[c]. Так само буде і з Сином Людським—Він також мусить бути піднесений. ¹⁵ І тоді всі, хто вірить у Нього, одержать вічне життя^[d]. ¹⁶ Бо так сильно полюбив Бог цей світ, що віддав Свого Єдиного Сина заради того, щоб кожен, хто в Нього вірує, не був загублений, а здобув вічне життя.

¹⁷ Не на осуд світу послав Бог Свого Сина, а на те, щоб світ через Нього спасся.