Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Дух Святий сходить на апостолів

2 Коли настала П’ятидесятниця, всі вони зібралися разом у одному місці. ² Несподівано з неба долинув звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь будинок, де були апостоли. ³ Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них. ⁴ І всі вони сповнилися Духом Святим, та почали говорити іншими мовами, бо Святий Дух дав їм таку здатність.

⁵ У той час побожні юдеї з усіх країн світу жили в Єрусалимі. ⁶ Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову.

⁷ Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалилеяни? ⁸ Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову? ^9-11 Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і новонавернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!»

¹² Усі присутні були здивовані й збентежені, та все перепитували одне одного: «Що б це могло означати?»

¹³ А інші навпаки, насміхалися з них, говорячи: «Вони випили надто багато вина».

Петрова проповідь

¹⁴ Тоді Петро встав з одинадцятьма апостолами, і голосно звернувся до людей: «Брати юдейські і ви всі, хто мешкає в Єрусалимі, дозвольте сказати, що це все означає. Добре вслухайтеся в мої слова! ¹⁵ Ці люди не п’яні, як ви думаєте, адже тільки дев’ята ранку. ¹⁶ А сталося якраз те, про що пророк Йоїл говорив:

Ведіння сухих кісток

37 Сила Господа зійшла на мене, Дух^[a] Господній вивів мене й поставив серед долини^[b]; вона була повна кісток. ² Він водив мене туди й сюди між ними, і побачив я силу силенну кісток по долині, і всі вони були вже пересохлі. ³ Він спитав мене: «Сину людський, чи можуть ці кістки жити?» Я відповів: «О Господи Боже, тільки Ти знаєш». ⁴ Тоді Він сказав мені: «Пророкуй цим кісткам і скажи їм: „Кістки сухі, почуйте слово Господа!” ⁵ Ось що Господь Бог говорить цим кісткам: „Я зроблю так, щоб дух увійшов у вас і ви ожили. ⁶ Я прикріплю сухожилля до вас і примушу плоть лягти на вас і вкрию вас шкірою; Я вдихну життя в вас, і ви оживете. Тоді ви знатимете, що Я Господь”».

⁷ Тож я пророкував, як мені було наказано. І поки я пророкував, був шум, якесь деренчання, і кістки складалися кістка до кістки. ⁸ Я глянув, а на них з’явилися сухожилля та плоть, і шкіра вкрила їх, але духу в них не було.

⁹ Тоді Господь Всемогутній сказав мені: «Пророкуй вітру^[c], сину людський, і скажи йому, що Господь Бог говорить: „Прийди з чотирьох вітрів, о вітре, й дихни на цих побитих, щоб ожили вони”. ¹⁰ Тож я пророкував, як Він наказав мені, й дух ввійшов у них, тож вони ожили й підвелися на ноги. Їх було величезне військо».

¹¹ Тоді Він сказав мені: «Сину людський, ці кістки—весь дім Ізраїлю. Вони кажуть: „Життєва сила полишила нас,^[d] надія залишила нас, нас вигублено”. ¹² Тож пророкуй і скажи їм, що Господь Бог говорить: „О народе Мій, ось Я відкрию могили твої і виведу тебе з них. Я поверну тебе в землю Ізраїлю. ¹³ Тоді ти, народе Мій, знатимеш, що Я—Господь, коли Я відкрию могили твої й виведу тебе з них. ¹⁴ Я вдихну Дух^[e] Мій у тебе, й ти житимеш. Я поселю тебе на твоїй власній землі. Тоді ти знатимеш, що Я, Господь, так сказав, і зробив це”». Так проголошує Господь Бог.

²² Ми знаємо, що досі світ, створений Богом, стогнав і страждав від болю, ніби та жінка перед пологами. ²³ І не лише світ, але ми також чекали, відчуваючи біль. Ми, хто має Дух Святий, як перший зародок благословення Божого, поки що ми терпляче очікуємо повного усиновлення, коли Бог визволить наші тіла.

²⁴ Ми врятовані й маємо надію в серці. Та коли б ми могли бачити те, на що маємо надію, то вже не надія була б. Хто ж може сподіватися на те, що вже бачить? ²⁵ Оскільки ми сподіваємося на те, чого не бачимо, ми чекаємо його з терпінням.

²⁶ Так само й Дух приходить нам на допомогу, коли ми безсилі. Ми навіть не знаємо, за що маємо молитися, та Дух Сам заступається за нас перед Богом з таким зітханням, що словами й не вимовиш. ²⁷ Та Бог бачить, що є в серцях наших. Він розуміє Духа, бо з Божої волі заступається Дух за людей Божих.

Дух Святий сходить на апостолів

2 Коли настала П’ятидесятниця, всі вони зібралися разом у одному місці. ² Несподівано з неба долинув звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь будинок, де були апостоли. ³ Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них. ⁴ І всі вони сповнилися Духом Святим, та почали говорити іншими мовами, бо Святий Дух дав їм таку здатність.

⁵ У той час побожні юдеї з усіх країн світу жили в Єрусалимі. ⁶ Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову.

⁷ Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалилеяни? ⁸ Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову? ^9-11 Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і новонавернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!»

¹² Усі присутні були здивовані й збентежені, та все перепитували одне одного: «Що б це могло означати?»

¹³ А інші навпаки, насміхалися з них, говорячи: «Вони випили надто багато вина».

Петрова проповідь

¹⁴ Тоді Петро встав з одинадцятьма апостолами, і голосно звернувся до людей: «Брати юдейські і ви всі, хто мешкає в Єрусалимі, дозвольте сказати, що це все означає. Добре вслухайтеся в мої слова! ¹⁵ Ці люди не п’яні, як ви думаєте, адже тільки дев’ята ранку. ¹⁶ А сталося якраз те, про що пророк Йоїл говорив:

²⁶ Коли ж Я пришлю вам від Отця Помічника^[a], що є Духом Істини^[b] і від Отця йде, то на Мою Він користь свідчитиме. ²⁷ Ви також свідчитимете про Мене людям, бо ви зі Мною були від самого початку».

⁴ І розповів Я вам про це, щоб згадали ви, коли прийде той час, що попереджав Я вас. А не сказав вам про це з самого початку через те, що був тоді ще з вами».

Ісус говорить про Дух Святий

⁵ «А зараз до Того вирушаю Я, Хто послав Мене, і жоден із вас не запитає Мене: „Куди Ти йдеш?” ⁶ Зараз, коли Я вам усе це розповів, серця ваші сповнилися смутком. ⁷ Та істинно кажу: для вас же ліпше буде, щоб Я пішов, інакше не прийде Помічник. Пішовши, Я пришлю Його до вас. ⁸ І коли Він прийде, то виявить людям світу правду про гріх, праведність і суд. ⁹ Він доведе людям, що вони грішні, бо не вірять у Мене. ¹⁰ Він доведе як помилялися вони про праведність Господню. Я ж до Отця іду, і ви Мене вже не побачите. ¹¹ Він доведе, що є Божий суд, бо правителя світу цього^[a] вже засуджено. ¹² І ще багато чого хотів би Я вам сказати, та зараз іще не знесете ви всього того. ¹³ Але як прийде Дух Істини, то направить вас до істинної правди, і не від Себе говоритиме Він, а скаже те, що почує. Він сповістить вас про прийдешнє. ¹⁴ Він принесе Мені славу, бо візьме те, що належить Мені й відкриє його вам. ¹⁵ Все, що належить Отцю Моєму, належить і Мені. Ось чому кажу Я, що візьме Він те, що Мені належить, і відкриє вам».