Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Славімо Господа, бо Він прещедрий!
Любов Господня щира буде жити вічно!
2 Ізраїлю, скажи таке:
«Любов Господня щира буде жити вічно!»
19 Тож брами перемоги відчиніть для мене,
щоб я ввійшов і Господу подяку склав.
20 Оце Господні брами:
лиш праведні ввійдуть у них.
21 Тебе вславлятиму за те, що відгукнувся,
що визволив мене з біди.
22 Той камінь, що будівельники відкинули,
виявився краєугольним каменем.
23 Це все від Господа, і це для нас прекрасно.
24 Цей день Господь створив,
тож веселімося й радіймо нині!
25 Спаси нас, Господи,
Тебе благаю, Господи, врятуй[a]!
26 Благословенний той, хто входить у ім’я Господнє,
благословляємо його в Господнім храмі!
27 Господь—це Бог, на нас пролите Його сяйво.
Тож до рогів жертовника припніть святкову жертву.
28 Ти—Бог мій, дякуватиму Тобі,
я возвеличувати буду свого Бога!
29 Славімо Господа, бо Він прещедрий!
Любов Господня щира буде жити вічно!
10 Ось що Господь каже: «Ви кажете, що місто спустошене, без людей і тварин». Та знайте, що по міста Юдеї й вулиці Єрусалима, почують знову 11 звуки співу й веселощів, і голос молодого й молодої, й голос тих, хто мовить: «Славте Господа Всемогутнього, бо Господь—це благо, Його любов—назавжди! Це знову буде чутно від тих, що приносять жертви дяки в дім Господній. Так станеться, бо Я поверну те, що було забрано з краю, і поновлю все, як спершу це було». Так каже Господь.
12 Ось що Господь каже: «У цім спустошенім місці, без людини й тварини, і також по всіх містах знову будуть люди, знову будуть пасовиська, щоб отари спочивали. 13 По містах гірської країни, на західному підгір’ї, й по містах Неґеву, у землі Веніамина, й по містах Юдеї знову будуть вівці, що ходитимуть під рукою пастухів, хто їх рахують».
Божий (добрий) парост
14 «Надходять дні,—Господь каже,—коли Я виконаю обіцянку, що дав Ізраїлю й народу Юдеї. 15 У ті дні вирощу Я з коліна Давидова праведний парост. І правитиме він у країні добром і справедливістю. 16 Тоді Юдею врятовано буде, і Єрусалим житиме в безпеці. І ось як зватимуть його „Господь—наш звитяжець”[a]».
Ісус говорить про Свою смерть і воскресіння
(Мт. 20:17-19; Лк. 18:31-34)
32 Сталося це по дорозі до Єрусалиму. Ісус ішов попереду. Його учні були збентежені, а ті, котрі йшли позаду, відчували страх. Знову Ісус відкликав дванадцятьох і почав розповідати їм про те, що має статися з Ним в Єрусалимі: 33-34 «Ми йдемо до Єрусалиму. Там Сина Людського буде віддано до рук головних священиків та книжників. Вони засудять Його на смерть і віддадуть поганам. Ті збиткуватимуться з Нього, плюватимуть на Нього й битимуть Його батогами, а потім вб’ють. Але через три дні Він воскресне з мертвих».
Зцілення сліпого
(Мт. 20:29-34; Лк. 18:35-43)
46 Опісля прийшли вони до Єрихона, а коли Ісус виходив з того міста в супроводі Своїх учнів та великого натовпу, при дорозі сидів сліпий жебрак Вартимей, син Тимеїв. 47 Почувши, що Ісус із Назарета проходить повз, він загукав: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!» 48 Багато людей почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
49 Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Люди покликали сліпого, кажучи: «Радій! Підведися, бо Ісус кличе тебе». 50 Сліпий, скинувши верхню одежину, швидко підвівся й підійшов до Ісуса. 51 Христос запитав його: «Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Учителю, я знову хочу бачити». 52 Тоді Він промовив: «Іди! Твоя віра врятувала[a] тебе». І тієї ж миті жебрак прозрів і подався вслід за Ісусом по дорозі.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International