Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Книга П’ята
(Псалми 107-150)
1 Вславляйте Господа, бо добрий Він,
за щирую любов, яка існує вічно!
2 Повторюйте це ті, кого Господь порятував,
кого Він визволив від ворогів!
3 Він позбирав їх із усіх країв:
із заходу і сходу, півночі і півдня[a].
4 Вони блукали по сухих пустелях,
шукаючи, де б оселитися, та не знайшли.
5 Зів’яли життєдайні сили їхні
від голоду та спраги.
6 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
7 Господь їх вивів до їхніх рідних міст.
8 Тож хай благословляють Господа за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
9 Адже Господь напоїть спраглу душу,
голодну душу він добром наситить.
10-11 Люд у пітьмі жив, чорній, наче смерть,
з залізним ланцюгом на шиї,
за те, що проти Господа пішов,
що не сприймав Всевишнього поради.
12 Їх працею впокорили, вони спіткнулись,
й не було кому допомогти.
13 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
14 Він вивів їх з пітьми, що чорна, наче смерть,
й порозбивав кайдани їхні.
15 Хай Господу подякують за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям,
16 що розтрощив Він бронзові брами,
й засуви поламав залізні.
Новий Ізраїль—земля миру
15 Не будеш більше ти самотнім,
не будуть більше ненавидіти тебе і обминати,
зроблю тебе Я гордістю навіки,
ти радість даруватимеш нащадкам.
16 І сосатимеш ти молоко народів,
ти питимеш з грудей царів[a].
Тоді знатимеш ти, що Я, Господь, твій Визволитель,
Визволитель твій, Бог Якова Могутній.
17 Я замість бронзи золото тобі віддам,
замість заліза срібло принесу.
Я дерево на бронзу заміню,
замість каміння Я залізо дам.
Я дорікну твоїм наглядачем,
тож мир і справедливість будуть правити тобою.
18 Насильству місця на твоїй землі не буде,
в твоїх кордонах не буде розрухи й руїни.
Назвеш ти свої стіни „Порятунком”,
а брами називатимеш „Хвалою”.
19 Не сонце вдень світитиме тобі,
не місяць уночі сіяти буде,
Господь для тебе вічним сяйвом стане,
Твій Бог твоєю буде славою завжди.
20 Це твоє сонце вже ніколи не зайде,
ніхто не забере у тебе місяць,
Господь для тебе вічним сяйвом буде,
скінчаться дні усіх твоїх турбот.
21 І весь народ твій матиме добробут,
він землю населятиме завжди.
Вони—то паростки, які Я посадив,[b]
зростив Я їх Своїми руками.
22 Бо Я—Господь. Коли надійде час,
Я швидко все влаштую»,—мовить так Господь.
Ісус—Світло світу
12 Пізніше Ісус знову розмовляв з людьми. Він так їм казав: «Я—Світло світу. Той, хто слідом іде за Мною, ніколи не йтиме у темряві, бо Світло, що несе життя, завжди буде з ним».
13 І сказали Йому фарисеї: «Ти свідчиш Сам про Себе, і тому ці свідчення не істинні». 14 Ісус відповів їм: «Якщо Я свідчу Сам про Себе, Мої свідчення істинні, бо Я знаю, звідки прийшов, і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я прийшов чи куди Я іду. 15 Ви, люди, судите Мене так, як судите будь-яку іншу людину. Я ж не суджу нікого. 16 Та якщо Я судитиму, то Мій суд буде істинний, оскільки, коли Я суджу, Я не один, а Отець, Який послав Мене, зі Мною і судитимемо Ми разом. 17 Адже написано в Законі вашому, що коли двоє свідчать одне й те саме, то їхні свідчення—істинні. 18 Я свідчу Сам про Себе, та Отець, Який послав Мене, свідчить про Мене».
19 Тоді Його спитали: «Де ж Твій Отець?» Ісус відповів: «Ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого. Якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого». 20 Промовляв Він ці слова, коли навчав у храмі, стоячи біля скарбниці. Й ніхто Його не схопив, бо час Його тоді ще не прийшов.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International