Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Бог укладає Угоду з Аврамом

15 Після всього, що сталося, Аврамові прийшло Слово Господнє у з’яві. Господь мовив: «Не бійся, Авраме. Я—твій захист. І матимеш ти дуже велику винагороду». ² Але Аврам відповів: «О, Господи, мій Володарю! Яку винагороду Ти даси мені? Я й досі бездітний, а спадкоємцем моїм стане Еліезер із Дамаска». ³ І додав Аврам: «Ти не дав мені дітей, тож слуга, народжений у домі моєму, успадкує все від мене».

⁴ І Слово Господнє долинуло до нього: «Цей раб не успадкує від тебе нічого, а спадкоємцем твоїм стане твій власний син». ⁵ Тоді Господь вивів Аврама надвір і сказав: «Поглянь на небо і спробуй полічити зірки. Якщо можеш». Тоді Він додав: «Матимеш стільки нащадків, як отих зірок у небі».

⁶ І Аврам повірив у Господа. І Господь записав це Аврамові на карб як праведність.

¹² Коли сонце сідало і сон почав долати Аврама, глибока й жахлива темрява спустилася на нього. ¹³ І сказав Авраму Господь: «Ти мусиш знати, що нащадки твої будуть чужинцями в чужій країні. І стануть вони рабами в тій країн і будуть гноблені чотириста років. ¹⁴ Але Я судитиму той народ, що поневолить їх. І вийдуть тоді твої нащадки звідти з великими здобутками. ¹⁵ А ти житимеш довго і в мирі, потім прилучишся до своїх пращурів^[a], і поховають тебе. ¹⁶ Твій народ повернеться на ці землі через чотири покоління, бо міра беззаконня аморійців іще не сповнилася».

¹⁷ Після заходу сонця стало темно. І раптом стовп диму, немов із печі, і вогню, наче хто запалив смолоскип, пройшли між половинками розрубаних тварин^[b].

¹⁸ Того дня Господь уклав Угоду з Аврамом, кажучи: «Я віддаю цю землю твоїм нащадкам. Від ріки Єгипетської^[c] до великої ріки Євфрат.

Бог робить людей праведними

²¹ Та зараз, незалежно від Закону, відкрилася правда Божа, хоча про це свідчать Закон і пророки. ²² Бог робить людей праведними через віру в Ісуса Христа^[a]. Всі люди рівні й немає між ними різниці. ²³ Бо всі люди згрішили, і всім їм бракує слави Божої.

²⁴ Усі люди стали праведні перед Богом завдяки дару Божої милості, завдяки визволенню, яке Бог здійснив через Ісуса Христа. ²⁵ Бог віддав Ісуса в жертву для прощення всіх гріхів людських через віру, і показав цим, що Він—справедливий. Адже завдяки Своїй терпимості, Він залишав усі гріхи, здійснені в минулому, без покарання. ²⁶ Він робив так, щоб нині показати справедливість Свою і щоб бути справедливим, водночас виправдовуючи тих, хто має віру у Ісуса.

²⁷ Чи є тоді чого пишатися собою? Немає! Чому? Тому що ми слідуємо за Законом віри, та не за Законом справ. ²⁸ Бо ми вважаємо, що людина стає праведною перед Богом вірою своєю, незалежно від виконання того, що вимагає Закон.

²⁹ Чи Бог належить лише юдеям? Хіба Він не належить також і неюдеям? Так, Він належить і їм. ³⁰ Оскільки Бог єдиний, то Він виправдає юдеїв^[b] і поган^[c] завдяки їхній вірі. ³¹ Чи скасовуємо ми Закон цією вірою? Зовсім ні! Навпаки, вірою ми встановлюємо Закон.