Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Молитва Давида.
Послухай мене, Господи,
дай відповідь, бо я нужденний, бідний.
2 Я вірний раб Твій, мою душу захисти.
Спаси слугу, який довірився Тобі,
бо Ти—мій Бог.
3 Володарю, будь милосердний,
Тобі складаю цілий день молитви.
4 Своє життя Твоїм рукам ввіряю, о Володарю,
душі раба Твого дай щастя.
5 Ти, Володарю наш, милосердний, добрий,
любові сповнений до кожного,
хто звернеться до Тебе.
6 Почуй мою молитву, Господи,
послухай, як благаю.
7 Молюсь Тобі я, Господи, в лиху годину
і знаю, що мені Ти відповідь даєш!
8 Ніхто з богів з Тобою не зрівняється, мій Боже,
й нікому не дано з богів здійснити те, що Ти створив.
9 Усі народи, створені Тобою,
схиляться перед Тобою і Тебе вшанують,
і будуть славити Твоє ім’я.
10 Ти величний і величне твориш,
лиш Ти один є справжній Бог!
11 О Господи, навчи мене іти Твоїм шляхом,
і стану жити я й коритись Твоїй правді,
дай неподільне серце, щоб вшановувати Твоє ім’я.
12 Мій Боже, мій Володарю, всім серцем я хвалю Тебе,
повік я буду славити Твоє ім’я!
13 Величезна Твоя любов до мене,
бо мою душу від Шеолу Ти врятував.
14 На мене, Боже, ціляться пихаті,
життя у мене відібрати хоче зграя безпощадних,
які Тебе не поважають геть.
15 Та Ти, Володарю, мій добрий, милосердний Бог,
Ти сповнений терпіння, вірності й любові.
16 Поглянь на мене, яви до мене милість.
Слузі Своєму сили дай,
дай порятунок синові рабині Твоїй.
17 Подай мені знамення, Боже, на добро,
щоб ненависники мої побачили
і зганьблені були.
10 Тоді Самуїлу було слово Господнє: 11 «Я передумав щодо призначення Саула царем, адже він відвернувся від Мене і не виконав Моїх наказів». Самуїл стривожився; цілу ніч він говорив з Господом.
12 Самуїл піднявся дуже рано і пішов на зустріч з Саулом, але йому сказали: «Саул пішов до Кармела. Там він поставив собі пам’ятник, а потім повернувся до Ґілґала». Коли Самуїл прийшов до Саула, той щойно приніс у жертву всеспалення частину здобичі, яку він узяв з Амалика[a].
13 Коли Самуїл його наздогнав, Саул мовив: «Нехай Господь тебе благословить! Я виконав Господні веління».
14 Але Самуїл заперечив: «Що тоді означає мекання овець у моїх вухах? Що означає рев худоби, який я чую?»
15 Саул пояснив: «Воїни пригнали їх, відібравши в амаликійців; вони пожаліли найкращу худобу та овець, щоб принести жертву Господу, твоєму Богу, а всіх решту ми забили». 16 «Досить!—Зупинив Саула Самуїл.—Я розповім тобі те, що Господь мені сказав минулої ночі».
«Говори»,—відповів Саул.
17 Самуїл сказав: «Чи не правда, що колись ти був ніким навіть у власних очах, хіба ти не став на чолі ізраїльських племен? Господь помазав тебе царем усього Ізраїлю. 18 Він також вирядив, наказавши: „Йди й розбий вщент тих нечестивців амаликійців; воюй з ними, аж доки не зметеш їх з лиця землі”. 19 Чому ти не послухався Господа? Чому ти зайнявся мародерством і вчинив зле в очах Господніх?»
20 «Але ж я покорився Господу[b],—заперечив Саул.—Я пішов виконувати Господній наказ. Я винищив амаликійців, а царя їхнього, Аґаґа, привів з собою. 21 Воїни забрали як здобич найкращих овець та худобу, щоб принести жертву Господу, твоєму Богові у Ґілґалі».
22 Але Самуїл відповів:
«Хіба Господь втішається
всеспаленнями й жертвами більше,
ніж послухом твоїм?
Послухатися Бога—краще,
ніж жертву до вогню тягти,
і послух ліпший, аніж жир ягняти.
23 Бо непокірність—наче ворожбитства гріх,
сваволя—як вина бовванам поклоніння.
Відринув слово ти Господнє,
тому й тебе Він як царя відкинув».
24 Саул відповів Самуїлу: «Так, я згрішив. Я не виконав Господнього повеління і твоїх настанов. Я злякався народу, тому й послухався його. 25 Прошу тебе простити мій гріх і повернутися зі мною, щоб я міг поклонитися Господу».
26 Самуїл не погодився: «Я не повернуся з тобою. Ти відштовхнув слово Господнє, отже й Господь тебе як царя ізраїльського відринув!»
27 Тільки-но Самуїл повернувся, щоб іти, як Саул ухопився за полу його вбрання й порвав його. 28 Самуїл промовив до нього: «Господь сьогодні відірвав царство Ізраїлю від тебе і передав твоєму ближньому, більш гідному за тебе. 29 Той, Хто є славою Ізраїлю, не вводить в оману, не змінює Своєї думки, тому що Він—не людина, яка не виконує обіцянки».
30 Саул відповів: «Я провинився. Але заклинаю тебе вшанувати мене перед старійшинами мого народу та перед Ізраїлем; повернися зі мною, щоб я міг поклонитися Господу твоєму Богові». 31 Тож Самуїл повернувся з ним, і Саул поклонявся Господу.
Ананія і Сапфіра
5 1-2 Чоловік на ймення Ананія разом зі своєю дружиною продав свою власну ділянку, але апостолам віддав не все. Разом з жінкою Сапфірою вони приховали частину грошей.
3 Петро сказав йому: «Ананіє, чому ти дозволив сатані керувати твоїм серцем? Адже ти збрехав Духові Святому і присвоїв частину грошей від продажу землі. 4 Чи вона не належала тобі, коли ти продавав її? А коли вже продав, то чи не від тебе залежало, як розпорядитися грішми? Навіщо ти надумав таке? Адже ти збрехав Богові, а не людям».
5 Почувши ці слова, Ананія упав на землю й помер. Тоді великий страх охопив усіх, хто почув про це. 6 Кілька юнаків прийшли й, загорнувши тіло в саван, винесли і поховали його.
7 Приблизно через три години прийшла Ананієва дружина, яка нічого не знала про те, що сталося. 8 Петро запитав її: «Скажи мені, чи ви продали землю саме за таку суму?» Вона відповідає: «Так, оце все». 9 Тоді Петро й каже: «Навіщо ви двоє погодились випробувати Дух Господній? Поглянь! Ті, хто поховали твого чоловіка, вже стоять біля дверей. Вони понесуть також і тебе».
10 Тієї ж миті вона впала й померла. Юнаки ввійшли і знайшли її вже мертвою. Тож вони винесли тіло й поховали поруч із її чоловіком. 11 І великий страх напав на всю церкву, й на всіх, хто чув про ці події.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International