Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Господь призиває Самуїла
3 Юнак Самуїл правив службу Господу під керівництвом Елі. У ті часи Господь рідко звертався до людей; з’яв Його теж було небагато.
2 Якось уночі Елі, зір якого ослабнув уже так, що він ледве міг щось розрізняти, лежав на своєму звичному місці. 3 Світильник Божий ще не зайшов. Самуїл лежав у Господньому храмі там, де перебував ковчег Божий. 4 Господь покликав Самуїла, і той озвався: «Я тут».
5 Він побіг до Елі й сказав: «Ось я, ти мене кликав?» Але Елі сказав: «Ні, я тебе не кликав, повертайся й лягай». Самуїл пішов і ліг.
6 Господь знову покликав його: «Самуїле!» І Самуїл підвівся, пішов до Елі й мовив: «Ось я, ти мене гукав?»
«Сину мій,—відказав Елі,—Я не звав тебе, повертайся й лягай».
7 Самуїл до цього ще не знав голосу Господа[a], бо йому ще не відкривалося слово Господнє.
8 Господь втретє покликав Самуїла. Той звівся на ноги, пішов до Елі і сказав: «Я тут, ти мене кликав до себе». Тоді Елі збагнув, що то Господь кликав хлопця. 9 Він наказав Самуїлу: «Піди й ляж, а якщо Він тебе позве, скажи: „Говори, Господи, Твій слуга слухає”».
Пішов Самуїл до себе і ліг.
10 Ось Господь підійшов, став над ним і звернувся до нього, як і в попередні рази: «Самуїле! Самуїле!»
Тоді Самуїл відповів: «Говори, Твій слуга слухає».
11 Тоді Господь сказав Самуїлу: «Послухай-но, Я збираюсь зробити щось таке в Ізраїлі, від чого у кожного, хто почує про це, задзвенить у вухах. 12 Я зроблю з Елі та його родиною все те, про що говорив від початку й до кінця. 13 А Я йому сказав, що навіки засуджу його рід через той гріх, про який він знав, бо його сини чинили таке, що люди почали їх зневажати, а він не зміг утримати синів. 14 Тому Я присягнувся перед родиною Елі: „Вина дому Елі ніколи не викупиться ні жертвами, ні підношеннями”»[a].
15 Самуїл лежав до ранку, а потім відчинив двері дому Господнього. Він боявся розповісти Елі про з’яву. 16 Та Елі покликав Самуїла і сказав: «Самуїле, синку!»
Самуїл відгукнувся: «Ось я!»
17 «Що то Він сказав тобі?—Спитав Елі,—Не приховуй цього від мене. Нехай Бог тебе покарає, суворо покарає, якщо ти хоч щось приховаєш від мене з того, що Він тобі говорив».
18 Самуїл переказав йому кожне слово і нічого не приховав від нього. Тоді Елі озвався: «Він—Господь. Нехай робить те, що вважає за найліпше».
19 Господь був із Самуїлом, поки він зростав, не зрадивши жодної обіцянки. 20 І весь Ізраїль, від Дана до Беершеби, знав, що Самуїл покликаний бути Господнім пророком.
1 Для диригента. Псалом Давида.
О Господи, випробування Ти мені послав
й довідався усе про мене.
2 Тобі відомо все, коли сідаю я й коли встаю,
думки мої читаєш ще до того, як вони мені відомі.
3 Ти дбаєш про те, куди вирушаю я,
Тобі відомі місця мого спочинку.
Як добре знаєш Ти мої уподобання!
4 До того, як із уст моїх слова злітають,
вони Тобі давно уже відомі.
5 Довкола мене Ти, і спереду, й позаду,
за мною стежиш, руку на плечі тримаєш.
6 Твої знання страшні для мене аж занадто,
вони занадто мудрі, щоб мені їх осягнуть.
13 Тому що Ти всі нутрощі[a] мої зліпив й у шкіру обгорнув,
коли в утробі материнській я лежав.
14 Я дякую, що так чудово Ти мене створив!
Мені відомі всі Твої захоплюючі справи.
15 Кістки мої, і ті не сховані від погляду Твого,
хоч я невидимий в утробі матері зростав,
хоч зітканий я по клітинці в таїні.
16 Ти бачив зародок, Ти стежив, як я формувався,
щодня записував мої всі члени,
так що нічого не сховалося і не пропало.
Нехай тіла ваші служать Богу
12 «Все мені дозволено»,—стверджуєте ви. Та у відповідь я вам кажу: не все доцільно й бажано. Навіть якщо це правда, що «усе дозволено мені», але ніщо не повинно володіти мною як рабом. 13 Ось інший мовить: «Їжа—для шлунку, а шлунок—для їжі». Та Бог знищить і те, й друге. Бо тіла наші не для розпусти, а для служіння Господу[a], й Господь—для тіла нашого. 14 Бог не лише воскресив Господа з мертвих, Він і нас воскресить силою Своєю. 15 Чи ви не знаєте, що тіла ваші є членами Христа? Тож хіба я візьму частини тіла Христа і зроблю їх членами розпусниці? Звісно, ні!
16 Знов таки: чи не відомо вам, що той, хто з’єднується з розпусницею, стає з нею одним цілим? «Бо двоє,—сказано у Святому Писанні,—стають одним тілом»(A). 17 Той же, хто з’єднується з Господом, духовно стає одним цілим з Ним. 18 Уникайте розпусти. Кожен гріх, вчинений людиною,—поза її тілом, але розпусник грішить проти власного тіла.
19 Невже ви не знаєте, що тіла ваші—це храми[b] Духа Святого, який живе в вас? І хіба ви не знаєте, що ви одержали Дух Святий від Бога, і що ви більше не належите собі? 20 Адже Господь сплатив за вас високу ціну, тож прославте Бога тілами своїми.
43 Наступного дня Ісус вирішив іти до Ґалилеї. Зустрівши Пилипа, Ісус звернувся до нього: «Йди за Мною». 44 Пилип був родом із Вефсаїди, того ж самого міста, що і Андрій та Петро. 45 Коли Пилип зустрів Нафанаїла[a], то сказав йому: «Ми знайшли Того, про Кого Мойсей писав у Законі і про Кого писали пророки. Це Ісус із Назарета, Йосипів Син». 46 Нафанаїл запитав Пилипа: «Чи може щось добре прийти з Назарета?» А Пилип відповів: «Ходімо, сам переконаєшся».
47 Побачивши, що Нафанаїл іде до Нього, Ісус сказав: «Ось справжній ізраїльтянин, який зовсім не має лукавства[b]». 48 «Звідки Ти знаєш мене?»—спитав Нафанаїл. Ісус відповів: «Перш ніж тебе покликав Пилип, Я бачив тебе, коли ти сидів під фіґовим деревом». 49 «Равві, Ти—Син Божий, Цар Ізраїлю»,—сказав Нафанаїл. Ісус же відповів йому на те: 50 «Ти повірив у Мене, бо Я сказав, що бачив тебе під фіґовим деревом? Та ти побачиш іще більші дива». 51 І додав: «Істинно кажу тобі: побачиш ти, як небо розкриється і Ангели Господні підійматимуться та спускатимуться[c] на Сина Людського».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International