Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Псалом Давида.
Господь—то моє Світло, мій Спаситель,
тому лякатись нікого мені.
Господь—мій прихисток,
тож не боюсь нікого.
2 Якщо зловмисники на мене нападуть
і намагатимуться погубити,
нападники і вороги розбиті будуть.
3 Я не злякаюсь навіть і тоді,
як ціла армія довкруги отабориться.
Я довірятимуся Господу завжди,
якщо вони й війну розв’яжуть проти мене!
4 І лиш одного я у Господа прошу:
дозволь мені всі дні мого життя
перебувати у Твоєму храмі,
щоб Господа красу я бачить міг
і міг чекати відповіді в Твоєму Палаці[a].
5 Бо захистить мене Господь
у схованці[b] Своїй в лиху годину,
сховає у високій скелі.
6 Нехай же допоможе Він мені
збороти ворогів довкола мене,
щоб жертви в пам’яті принести міг я
із радістю і оспівати Бога.
7 О Господи, почуй мої мольби,
будь милосердний, відгукнись до мене.
8 Від Тебе моє серце промовляє:
«Шукай-но Господа!»
Тому й прийшов я оспівати Тебе.
9 Тому й благаю я: «Не відвернись від мене,
не покидай, не залишай слугу Твого.
Бо тільки Ти мені допомагаєш.
Не залишай мене, о Боже—рятівник!»
10 Хоч батько з матір’ю від мене відвернулись,
Господь мене візьме і дбатиме про мене.
11 Навчай мене, о Господь, Своїх шляхів,
веди мене безпечними стежками,
бо ж маю я чимало ворогів.
12 Не дозволяй їм знищити мене!
Звертаюся я з цим благанням,
бо люд лихий мене оплутав олжою,
вони бажають вразити мене.
13 Воно би так і сталося, якби я не повірив,
що зійде на мене благословення Господа мого
на землю, на якій живу я.
14 На Господа надію покладайте!
Тож будьте сильні й мужні!
На Господа надію покладайте!
7 Для добрих й чесних—рівний шлях,
Ти, Справедливий, гладеньку путь їм стелиш.
8 Так, ми на Тебе, Господи, чекаєм на тім шляху,
де жде нас присуд Твій.
Ми прагнемо в душі Твоє ім’я плекати.
9 Душа до Тебе тягнеться, коли настане ніч
і на світанку спраглий дух до Тебе лине.
Коли Твій суд прийде на землю,
пізнають праведність всі мешканці землі.
10 Якщо недобрі добре ставлення спізнають,
вони не навчаться, як справедливо жити.
В країні доброчесній вчинять зле,
і величі Господньої не зрозуміють.
11 О, Господи, над нами руку Ти заніс для кари,
але їм не дано побачить те.
Нехай відчують, як Ти палко свій народ любиш[a].
Хай засоромляться й у полум’ї згорять,
що Ти для Ворогів Своїх готуєш.
12 Лиш мир даруй нам, Господи,
бо Ти досяг усього, чого ми намагалися здобуть.
Нове життя для народу Божого
13 О Господи, наш Боже,
раніше нами інші правили боги,
та зараз ми лише Твоє ім’я шануємо.
14 Не жити мертвим, тіні їхні не встають.
Тож покарай їх, вигуби, щоб навіть пам’ять щезла.
15 Натомість, Господи, ти Свій народ примнож,
нехай зростає він! Нехай він Тебе прославить!
Нехай розширяться його кордони![b]
37 Почувши це, люди були дуже засмучені. Вони запитали Петра й інших апостолів: «Браття, що нам робити?»
38 Петро відповів їм: «Покайтеся! Тоді нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів. І тоді ви приймете Дар Святого Духа. 39 Бо ця обітниця для вас і для ваших дітей, і для всіх, хто далеко. Це обітниця для всіх, кого Господь Бог наш кличе до Себе».
40 І ще багато чого говорив Петро, застерігаючи людей, і молив їх: «Рятуйтеся від цього лукавого роду!» 41 Хто сприйняв Петрове послання, той охрестився. Близько трьох тисяч людей додалося до числа віруючих того дня.
Життя перших християн
42 Віруючі присвячували життя своє вивченню вчення апостолів. Вони їли разом[a] і молилися разом.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International