Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Жінка-суддя Дебора

4 Ізраїльтяни після смерті Егуда знову чинили зле в очах Господніх. ² Отож Господь дозволив царю Явіну ханаанському захопити їх. Царював він у місті Хазор. Воєначальником його війська був Сісера, який жив у місті Харошет-Хаґґоїмі.

³ І от ізраїльтяни почали молити Господа про допомогу, бо мав Сісера дев’ятсот залізних колісниць, він жорстоко гнобив ізраїльтян протягом двадцяти років.

⁴ На той час суддею Ізраїлю була пророчиця Дебора, дружина Лаппідотова. ⁵ Вона сиділа під пальмою Дебори, між Рамою та Бетелом у горах Ефраїмових. Ізраїльтяни прийшли до неї просити поради. ⁶ Вона ж покликала до себе Варака, сина Авіноамового з Кедеша, що в землях Нафталі. І сказала вона йому: «Чи не Господь, Бог Ізраїлю, наказав: „Піди й стань на горі Тавор і візьми з собою десять тисяч чоловіків з колін Нафталі та Завулона. ⁷ Я приведу Сісеру, воєначальника війська Явінового, разом із його колісницями та військом до річки Кішон^[a]. І Я віддам їх у твої руки?”»

¹ Пісня прочан.

Готуйтеся до пришестя Господнього

5 Немає потреби писати вам, брати і сестри, про часи і строки. ² Ви самі добре знаєте, що День, коли повернеться Господь, прийде несподівано, мов злодій уночі. ³ Люди казатимуть: «Усе мирно і спокійно». І тоді зненацька настигне їх загибель, немов муки вагітної жінки. Й ніхто з них не уникне смерті!

⁴ Але ви, брати і сестри, не перебуваєте в темряві, та той День не застане вас зненацька, немов злодій. ⁵ Бо всі ви належите світлу і дню. Ми не належимо ні ночі, ані темряві. ⁶ Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо і маймо самовладання. ⁷ Бо ті, хто сплять—сплять уночі, і хто п’є—впивається вночі. ⁸ Та оскільки ми належимо дню, то матимемо самовладання. Вберемося ж у панцир віри й любові та в шолом надії на спасіння.

⁹ Бог вибрав нас не для того, щоб терпіли ми гнів Його, а щоб ми дістали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа. ¹⁰ Він помер за нас, щоб ми, чи живемо, чи вмерли вже, коли Він прийде, змогли жити разом із Ним. ¹¹ Тож підбадьорюйте і зміцнюйте духовно одне одного, як ви вже це й робите.

Притча про таланти

(Лк. 19:11-27)

¹⁴ «Царство Боже подібне до того чоловіка, який перш ніж рушити в подорож, покликав своїх слуг і доручив їм пильнувати своє майно. ^15-16 Одному він дав п’ять талантів^[a], другому—два, а третьому—один. Кожного наділив за здібностями та й поїхав. Одразу ж той, що одержав п’ять талантів, пустив їх в обіг і заробив іще п’ять. ¹⁷ Так само зробив і той, який одержав два таланти. Він також вклав їх у справу й заробив ще два. ¹⁸ А третій, який одержав один талант, пішов і закопав гроші в землю.

¹⁹ Багато часу минуло, поки господар повернувся і зажадав їхнього звіту. ²⁰ Чоловік, який одержав п’ять талантів, приніс до господаря його п’ять талантів і ще п’ять зароблених, мовивши: „Господарю, ти доручив мені п’ять талантів, а ось іще п’ять, що я заробив”. ²¹ Тоді той сказав йому на це: „Гарна праця, ти добрий і вірний слуга! Оскільки ти добре впорався з цією малою сумою, я доручу тобі велику. Іди й розділи разом зі мною цю радість”.

²² Тоді підійшов той слуга, який одержав два таланти від свого господаря, і мовив: „Господарю, ти доручив мені два таланти, а ось іще два, що я заробив”. ²³ Хазяїн відповів йому на це: „Молодець! Ти добрий і вірний слуга! Ти добре впорався з цією малою сумою. Отже, я доручу тобі більшу. Іди й розділи зі мною цю радість”.

²⁴ І підійшов до нього той, який одержав один талант, і мовив: „Господарю, я знаю, що ти жорстокий. Збираєш урожай там, де нічого не садив, жнеш там, де нічого не сіяв. ²⁵ Тому я злякався і пішов та й закопав гроші в землю. Ось, забери своє!”

²⁶ У відповідь той мовив: „Ти поганий і ледачий слуга! Знаєш, що я збираю врожай там, де не садив, і жну там, де не сіяв. ²⁷ Тобі слід було пустити гроші в обіг^[b], то ж повернувшись, я б і своє одержав, і прибуток мав. ²⁸ Заберіть у нього талант і віддайте тому, хто має десять. ²⁹ Кожному, хто має, додасться ще більше і матиме він надміру, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить. ³⁰ Нікчемного слугу киньте геть в темряву кромішню, туди, де плач і скрегіт зубів від болю”».