Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Пісня прочан.

¹⁶ І тоді Господь обрав суддів, і вони рятували ізраїльтян від грабіжників. ¹⁷ Та ізраїльтяни не слухались і суддів, бо зрадливо віддавали себе іншим богам і їм поклонялися. Вони легко зрадили шляху, яким ішли їхні предки, що підкорялися заповідям Господнім. Нове покоління цього не робило.

¹⁸ Коли ж Господь призначав суддів для них, то був із тими суддями, і вони завжди рятували народ ізраїльський від ворогів. Бо Господь співчував тим стражданням, яких зазнавали ізраїльтяни від своїх переслідувачів та гнобителів. ¹⁹ Але коли суддя помирав, вони знову зраджували й поводилися гірше за своїх попередників, бо йшли за іншими богами, їм служили й поклонялися. Вони не відмовилися від цього, не звернули зі свого хибного шляху. ²⁰ Тож гнів Господній запалився на Ізраїль. Господь сказав: «Цей народ порушив Угоду, яку Я уклав з його предками, і не слухається Мого голосу. ²¹ За те Я, зі свого боку, більше не виганятиму перед ним інші народи, які Ісус залишив перед смертю. ²² Він це зробив, щоб випробувати ізраїльтян і побачити, чи підуть вони, а чи ні, дорогою заповідей Господніх, як ішли їхні предки».

²³ Отож Господь дозволив тим народам залишитись і не вигнав їх одразу. І не віддав їх під Ісусову руку.

⁸ Тоді четвертий Ангел вилив чашу свою на сонце, й дано йому було спалювати людей у вогні. ⁹ І спека страшенна палила людей. Вони паплюжили ім’я Боже, у владі Якого були всі ті кари, але не покаялися й не прославили Його.

¹⁰ Коли п’ятий Ангел вилив чашу свою на престол звіра, то затьмарилося царство його. Люди від болю кусали собі язики. ¹¹ Вони проклинали Бога Небесного за біль й хвороби, але не покаялися у вчинках своїх.

¹² Тоді шостий Ангел вилив чашу свою у велику річку Євфрат, і вода в ній висохла. Тож відкрилася дорога царям зі сходу. ¹³ І побачив я, як вийшли із уст змія, звіра і лжепророка три нечисті духи, немов жаби. ¹⁴ Ці духи були демонами і вміли чинити дива. Вони пішли до царів усього світу, щоб зібрати їх разом на битву у Великий День Всемогутнього Бога.

¹⁵ «Стережіться! Я з’явлюся несподівано, немов злодій. Щасливий той, хто в цей час не спить і має поруч одяг, щоб не голим вийти і щоб люди не бачили сорому його!»

¹⁶ Отож зібрали нечисті духи царів у місці, яке гебрейською мовою називається Армаґеддон.

¹⁷ Коли сьомий Ангел вилив чашу свою у повітря, то гучний голос долинув з престолу, що у храмі. Він сказав: «Збулося!» ¹⁸ І засвітилися блискавки, почувся гуркіт, розлігся грім, і стався великий землетрус. Це був найстрашніший землетрус за всі часи, відколи людина з’явилася на землі. ¹⁹ Велике місто розкололося на три частини, і впали міста поганські. Бог не забув і про великий Вавилон, й дав йому випити чашу вина Свого страшного гніву. ²⁰ Зникли всі острови й гори. ²¹ І величезний град, мов каменюки вагою приблизно в тридцять кілограмів^[a], падав на людей з неба, і вони проклинали Бога за цю кару, бо лихо то було страшне.