Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Маскіль Асафа.
Народе мій, почуй мою науку,
зверни свій слух до слів моїх.
2 Для притчі розімкну уста,
додам прислів’я із часів прадавніх.
3 Ці притчі ми вже чули й добре знаємо,
бо нам батьки розповідали їх.
4 Ми від нащадків їх не приховаємо.
Вони розповідатимуть прийдешнім поколінням
про діла Господні славні.
Його могуття і діяння дивовижні
прославляти будем.
5 Господь із Яковом уклав Угоду,
Він для Ізраїлю створив Закон,
якого наказав дітей навчати,
6 щоб до останнього дійшов він покоління.
Народиться людина,
підросте і передасть усе це своїм дітям.
7 Тоді у всіх людей довіра існуватиме до Бога,
і не забудеться, що Бог зробив.
Коритимуться заповітам Божим безвідмовно.
8 Не повставатимуть вони, як їхні предки,
те покоління вперте й бунтівливе,
те покоління з неслухняним духом.
9 Неначе бумеранґ, зброя народу Ефраїма,
на них же повернулася в бою.
10 Від Заповіту Божого відмовились вони,
наслідувати Його закон вони не стали.
11 Забули ті вражаючі й великі справи,
які їм Бог явив
12 перед очима їхніх предків у Зоані,
ті чудеса, що Він здійснив в Єгипті.
13 Він море розділив, людей провів крізь нього,
довкола них здіймалася вода стіною.
14 А потім хмарою їх вів щодня,
й вогнем яскравим вів щоночі.
15 В пустелі скелю Бог розсік,
дав людям воду з глибини земної.
16 Бог змусив воду річкою текти із скелі.
17 Та люди все грішили проти Бога,
в пустелі навіть Всемогутньому не йняли віри.
18 Тоді наважилися Бога перевірить,
і, зголоднілі, їжі попросили.
19 І, нарікаючи, казали:
«Невже в пустелі Бог не зможе дати їжу?
20 Він скелю розколов, і полилась вода рікою;
Тож може дати Він нам і хліб, і м’ясо?»
21 Почувши, що говорять,
Господь розгнівався на Якова.
Бог дуже був лихий на Ізраїль.
22 Бо віру в Бога люди не плекали,
не вірили, що Бог врятує їх.
23 Тоді Господь розверзнув хмари.
24 Мов дощ, злетіла з неба манна на поживу,
Він дав їм хліб небесний.
25 Тож їжа Ангелів дісталась людям,
послав їм Бог достатньо, щоб наїстись.
26 Тоді їм Бог подарував південно-східний вітер.
27 На них дощем посипались птахи небесні,
немов пісок морський, упало з неба м’ясо.
28 Птахів сідати змусив просто в їхній табір, між наметів.
29 Бог дав їм все, чого хотіли,
тож мали люди досхочу, чим поживитись.
30 Але пожадливі накинулись на м’ясо
і пожирали тих птахів живцем.
31 Бог прогнівивсь на тих людей і найміцніших вбив;
здоровим юнакам, і тим послав хворобу.
32 Та попри все це люди знов і знов грішили,
не вірячи у всі оті дива.
33 Дні їхні скінчились марнотно,
літа минули у страху.
34 Коли Господь одних життя збавляв,
то інші поверталися до Нього,
до Бога бігли спрагло.
35 Тоді вже згадували всі, що Бог—їхня Скеля,
і знову пам’ятали, що це Всевишній їх звільнив.
36-37 Лиш серце їхнє не зміцніло в Ньому,
вони були невірні Його заповітам.
38 Та Бог був милосердний,
Він простив гріхи й життя лишив їм,
щоразу стишуючи гнів.
39 Бог пам’ятав—вони всього лиш люди,
вони, як вітер, що подув, і вже нема.
40 Вони так часто повставали проти Нього у пустелі,
Його засмучували в диких землях!
41 Ті люди знов і знов Його терпінням зловживали,
і ображали Святого Бога Ізраїлю.
42 Не пам’ятали тих часів, коли Він спас їх
від ворогів численних.
43 Забули вони чудеса в Єгипті і дива в полях Зоана,
44 як Бог річки перетворив на кров,
щоб єгиптяни не могли напитись.
45 Він напустив хмари мух, щоб жалили народ Єгипту,
й жаб, які народ єгипетський губили.
46 Бог віддав хлібів врожаї сарані,
віддав городину гусені-ненажері.
47 Він градом знищив єгипетську лозу і
мокрим снігом поморозив сикомору,
48 та моровицю на худобу напустив.
49 Бог Свій гнів у Єгипті показав,
пославши Ангелів караючих на нього,
50 та гнів явивши без останку,
тяжким недугом вразив ворогів.
51 Всіх первістків Єгипту він побив,
знак чоловічої потуги у родині Хама[a].
52 Немов овець, Він Свій народ повів в пустелю.
53 Він їм безпеку дарував,
і не було причин для страху.
В Червонім морі ворогів всіх Він потопив.
54 І вивів до підніжжя гори святої,
що створена Його рукою.
55 Прогнав Господь всі інші племена,
і роду кожному Він землю наділив,
на землях ворогів їх оселивши.
56 Та все ж вони Всевишнього терпінням зловживали
і повставала проти Нього знов,
не слідуючи заповідям Бога.
57 Народ Ізраїлю від Бога відвернувся,
мов бумеранґ, що змінює свій шлях.
58 Узвишшя звівши, Бога прогнівили,
збудили ревнощі Його, вклоняючись бовванам.
59 Про все це Бог почув і розлютився,
й суворо відштовхнув Ізраїль!
60 І кинув Бог святий намет у Шило,
де жив Він серед смертних.
61 Святий ковчег Він дозволив іншим полонити,
символ Своєї сили в руки ворога віддав.
62 Він дав загинути народу у війні за те,
що прогнівить Його посміли.
63 Пісень весільних не заводили дівчата,
бо наречених їхніх вже пожер вогонь.
64 Священиків мечі пожерли їхні,
та вдовам голосити не дали.
65 Нарешті наш Володар підхопився,
мов воїн, що в бою шалений від вина.
66 Він ворогів прогнав, Він їх принизив,
ганьби цієї їм уже не змити.
67 Тож зрікся Бог намету Йосипа[b],
й коліно Ефраїма не обрав[c].
68 Коліно Юди вибрав Бог, Сіон обрав,
ту гору, що її Він любить.
69 Він стіни звів святого храму, як зводив гори;
створив фундамент, як створив і землю.
70 Давида Бог обрав Своїм слугою.
Давид стеріг овець в кошарі,
та Бог його забрав від них.
71 Віднявши від грудей,
поставив Бог його пасти Своїх людей—
отару Якова й отару Ізраїля.
72 Тож пас Давид народ із чистим устремлінням
і вправною рукою вів його.
25 Отак Ісус того дня уклав Угоду з народом. Він дав людям права й закони у Сихемі. 26 Ісус написав усі ті слова у Божій книзі законів. І взяв Він великий камінь і поставив під дубом біля святого намету Господнього.
27 Потім Ісус звернувся до всіх людей: «Дивіться, цей камінь теж буде вашим свідком, бо він чув усі слова Господа, звернені до вас. Отож він буде свідчити проти вас, щоб ви не зрікалися вашого Бога».
28 І відіслав Ісус людей, кожного на свою землю.
29 Після подій цих Ісус син Навина, слуга Господа, помер. Йому було сто десять років.
30 Його було поховано на успадкованій ним землі у Тимнат Сері, що в Ефраїмових горах, на північ від гори Ґааш.
31 Ізраїль служив Господу протягом усього життя Ісуса й старійшин, які пережили Ісуса, і які знали про діяння Господа для Ізраїлю.
32 Останки Йосипа, що їх ізраїльтяни принесли з Єгипту, було поховано в Сихемі на тій землі, яку Яків купив за сто срібних монет у синів Гамора, батька Сихема. Ця земля стала спадщиною Йосипових нащадків.
33 Елеазар, син Аарона, помер, і його поховали в Ґівеа, у місті його сина Фінегаса, що дісталося йому в Ефраїмових горах.
20 Брати і сестри мої, не думайте як діти! В лихому будьте дітьми, але в думках будьте дорослими. 21 В Писанні[a] сказано:
«Я буду говорити з цими людьми
устами чужинців й чужими мовами,
але навіть і тоді вони мене
не послухають».(A)
Так каже Господь.
22 Тож дар розмовляти різними мовами є знаменням не для віруючих, а для невіруючих. Пророчий же дар—не для невіруючих, а для віруючих. 23 І, якщо тоді вся церква збереться разом, і всі розмовлятимуть різними мовами, то чи не скажуть сторонні або невіруючі, що ви збожеволіли? 24 Та якщо всі пророкують слово Боже і ввійде хтось сторонній або невіруючий, то відкриються всі гріхи його, та вашими словами засуджений він буде. 25 Всі таємниці серця його виявляться. І впаде він долілиць, і поклониться Богу, кажучи: «Справді, Бог серед вас!»[b]
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International