Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Маскіль Асафа.

¹⁰ Тим часом ізраїльтяни розбили табір у Гілґалі й святкували Пасху на чотирнадцятий день місяця, ввечері, у степах єрихонських. ¹¹ А на другий день після Пасхи їли вони те, що давала ця земля: опрісноки^[a] та пражене зерно.

¹² Того самого дня, як почали вони їсти плоди цієї землі, манна небесна зникла. І відтоді не мав народ Ізраїлю манни небесної. Того року харчувалися вони плодами Ханаанської землі.

Сім Ангелів сурмлять у сурми

⁶ І сім Ангелів, які мали сурми приготувалися сурмити.

⁷ Перший Ангел засурмив, і стався град та вогонь, перемішані з кров’ю, і все те вилилося на землю. Третина землі, дерев й уся зелена трава згоріли у вогні.

⁸ Засурмив другий Ангел, і ніби величезна гора, охоплена вогнем, упала в море, перетворивши третину моря на кров. ⁹ Третина всього живого в морі повмирала й третина кораблів була знищена.

¹⁰ Засурмив третій Ангел у сурму свою, і велика зірка, що сяяла, немов світильник, упала з неба на третину всіх річок та джерел. ¹¹ І ймення зірки тієї—«Полин»^[a]. Тож третина води стала гіркою, та багато людей вмерло від тієї води.

¹² Засурмив у сурму четвертий Ангел, і третина сонця й місяця, й третина зірок були вдарені. Третина їх згасла, і третина дня, а також третина ночі втратили своє світло.

¹³ Потім поглянув я і побачив орла, який летів у височині. Він промовляв гучним голосом: «Горе, горе, горе тим, хто живе на землі, бо три сурми напоготові і засурмлять незабаром три Ангели!»

Сарана

9 П’ятий Ангел засурмив у сурму, і побачив я зірку, що впала з неба на землю. І був даний їй ключ від колодязю, що вів униз до безодні. ² Коли вона відімкнула криницю, що вела до безодні, звідти пішов дим, ніби диміла велетенська піч; тоді сонце й небо почорніли від того диму.

³ З того диму на землю попадала сарана, і сила була дана їй жалити людей, подібно скорпіонам. ⁴ Але ж наказано їй було не завдавати ніякої шкоди ні траві на землі, ні жодній рослині, ані дереву, а тільки людям, у яких немає Божої печаті на чолі. ⁵ І наказ був даний тій сарані: не вбивати людей, але болем мучити їх п’ять місяців. А біль той, як від жала скорпіона. ⁶ І всі п’ять місяців шукатимуть ті люди смерті, але не знайдуть її. Вони благатимуть про смерть, та вона обходитиме їх.

⁷ Сарана ж та схожа була на коней, готових до бою. На головах у неї було щось на зразок золотих вінчиків, а обличчя подібні до людських. ⁸ Волосся сарани нагадувало жіноче, а зуби були, як у левів. ⁹ На грудях у сарани були немовби залізні панцирі, а шум її крил нагадував гуркіт колесниць, що мчать на битву, запряжені багатьма кіньми. ¹⁰ Сарана мала хвости з жалом, як у скорпіонів. І в хвостах тих сили було стільки, щоб мучити людей протягом п’яти місяців. ¹¹ Царем сарани був ангел безодні на ім’я «Аваддон»^[b], гебрейською мовою, а грецькою мовою—«Аполліон» (або «Руйнівник»).

¹² Перше велике лихо минуло. Два інших великих лиха все ще наближаються.