Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Псалом Давида, коли він перебував у юдейській пустелі.
2 О Боже, Ти мій Бог, якого прагну бачить,
душею спраглою і тілом я до Тебе лину,
мов у безводній і засушливій пустелі.
3 Це так, немов коли я бачив з’яву,
коли явився Ти мені в святому храмі[a],
коли у силі й славі Ти постав переді мною.
4 Чого ще кращого в житті чекати?
Та лиш Твою любов безмежну,
устами спраглими Тобі оспівувати хочу!
5 І скільки житиму, Тебе благословляти буду,
здійматиму до неба руки, посилаючи Тобі хвалу.
6 Я втішений, немов найкращих куштував наїдків,
устами щирими душа тебе вславляє!
7 Про Тебе буду пам’ятати в спочивальні,
глухої ночі всі думки мої про Тебе.
8 Ти—моя надійна поміч,
у тіні крил Твоїх я звеселів.
Слава Господня
34 Тоді хмара вкрила намет зібрання, і слава Господня сповнила святий намет. 35 Мойсей не міг увійти до намету зібрання, бо хмара сіла на нього, і слава Господня сповнила святий намет. 36 У всіх своїх мандрах, як тільки хмара піднімалася над святим наметом, то народ Ізраїлю мав рушати. 37 Якщо ж хмара не піднімалася, то вони не рушали, аж Доки вона не підніметься. 38 Бо хмара Господня була над святим наметом вдень, а вночі в ній палав вогонь перед очима всього ізраїльського дому у всіх їхніх мандрах.
Падіння Вавилона
18 Потім побачив я іншого Ангела, який спускався з небес. І була у нього велика сила, а земля освітилася славою його. 2 Він вигукнув могутнім голосом:
«Упав! Упав великий Вавилон[a],
розпусниця велика!
Стала вона притулком демонів,
оселею всіляких злих духів,
нечистих птахів і огидних тварин.
3 Бо напоїла всі народи вином
Божої люті за її розпусту.
Царі земні чинили з нею перелюб,
а купці всього світу багатіли з великої розкоші її».
4 Тоді я почув інший голос, що линув з небес. І мовив він:
«Народе мій, виходь із міста цього,
аби не бути співучасником її гріхів,
та не постраждати від того жахливого покарання,
яке буде наслане на неї.
5 Бо неба досягли гріхи її,
та Бог не забув усі її гріховні вчинки.
6 Відплатіть їй, розпусниці, за те,
як вона зазвичай поводилася з вами,
відплатіть їй вдвічі за те, що вона наробила.
І келих вина приготуйте
їй, міцнішого удвоє, аніж був той,
що готувала вона вам.
7 Дайте їй стільки страждань і горя,
скільки мала вона слави й розкоші.
Вона ж сама собі говорить:
„Сиджу собі царицею. Я не вдова
і горя я не знатиму ніколи”.
8 За все те в день один впадуть на неї біди:
смерть, горе й голод.
Вона горітиме у вогні,
тому що Господь Бог, засудивший її—могутній».
Жалобний плач за Вавилоном
9 Земні царі, які з нею чинили розпусту й розкошували, будуть плакати й ридати за нею, як побачать дим від її пожежі. 10 Жах перед муками її триматиме їх подалі від неї. І скажуть вони:
«Горе, горе тобі, о велике місто!
Могутнє місто Вавилон!
Зненацька впала на тебе кара».
19 Тоді посипали вони голови свої попелом, плакали, тужили й вигукували:
«Горе, горе великому місту, великій розпусниці!
Всі, хто мав кораблі на морі,
збагатилися завдяки її багатству,
але загинула вона водночас!
20 Радійте, о Небеса!
Втішайтеся апостоли, пророки і всі святі люди Божі!
Бо вчинив Бог суд над нею
за все, що вона вам зробила!»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International