Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Золотий тілець

32 Побачивши, що Мойсей усе не спускається з гори, народ зібрався навколо Аарона й сказав йому: «Вставай і зроби нам богів, які йтимуть поперед нас. А щодо цього чоловіка, Мойсея, який вивів нас із Єгипетської землі, то ми не знаємо, що з ним трапилося». ² Аарон сказав їм: «Повиймайте золоті сережки з вух ваших жінок, синів і дочок і принесіть їх мені». ³ І всі повиймали золоті сережки, що були в їхніх вухах, і поприносили йому. ⁴ Аарон все забрав у них, зробив різцем тельця і вилив його з золота. Всі сказали: «Ось боги твої, Ізраїлю, що вивели тебе з землі Єгипетської». ⁵ Побачивши це, Аарон спорудив вівтар перед ним і оголосив: «Завтра буде свято на честь Господа».

⁶ І повставали вони наступного ранку до сходу сонця, й принесли жертви спалення й мирні жертви. Тоді посідав народ їсти й пити, а потім вони почали веселитися. ⁷ Господь мовив Мойсею: «Спустися вниз, бо розбестився народ, що ти його вивів з Єгипетської землі, скоївши неймовірний гріх. ⁸ Люди Ізраїлю швидко відвернулися від усього, що Я наказував їм. Вони зробили собі золотого тельця і вклонялися йому, приносячи пожертви. Вони сказали: „Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Єгипетської землі”. ⁹ І мовив Господь Мойсею: „Я бачив цей упертий народ. ¹⁰ А зараз залиш Мене Самого, щоб гнів Мій запалав супроти них і знищив їх, а потім від тебе почну великий народ”».

¹¹ Мойсей почав благати Господа, свого Бога, такими словами: «Нащо Ти, Господь, розпалюєш гнів Свій проти Свого народу, що вивів із Єгипетської землі великою силою й могутньою правицею? ¹² Навіщо єгиптянам казати: „На лихо Він вивів їх, щоб знищити в горах і стерти з лиця землі?” Відверни Свій палаючий гнів, відверни лихо. ¹³ Згадай Авраама, Ісаака, Ізраїля, слуг Твоїх, як клявся Ти їм Собою, обіцяючи їм: „Я примножу ваших нащадків і буде їх, як зірок у небі. І всю цю землю, що пообіцяв, Я віддам вашим нащадкам у довічне володіння”».

¹⁴ Тоді Господь пожалкував Свій народ і відвернув лихо, яке погрожував навести на нього.

Що робити

4 Отже, брати і сестри мої любі, Я дуже за вами сумую і хочу вас бачити. Ви—щастя моє і гордість моя. Будьте стійкими у вірі своїй, як я казав вам.

² Я закликаю Еводію та Синтихію бути в згоді між собою в Господі. ³ Я також прошу тебе, мій вірний соратнику: допомагай цим жінкам, які важко працювали разом зі мною, Клементом, та іншими соратниками, поширюючи Добру Звістку, і чиї імена занесені до Книги Життя^[a].

⁴ Радійте в Господі і робіть це завжди. І знову я кажу: радійте!

⁵ Нехай ваша доброта стане відома усім, бо Господь вже близько. ⁶ Ні про що не турбуйтеся. За будь-яких обставин, через молитву прохайте Господа про що потребуєте, та завжди дякуйте Йому за все, що маєте. ⁷ І мир, який йде від Бога, що вище людського розуміння^[b], буде стерегти серця ваші та думки в Христі Ісусі.

⁸ На закінчення, брати і сестри мої, скажу вам таке: думайте лише про те, що правдиве, благородне, справедливе, чисте, приємне, почесне, відмінне, й гідне похвали! ⁹ Робіть те, чого навчилися, що одержали й почули від мене. Наслідуйте мого прикладу: робіть усе так, як, ви бачили, роблю я. І Бог, джерело миру, буде з вами.

Притча про весілля

(Лк. 14:15-24)

22 І знову Ісус почав розповідати людям притчі. Він казав: ² «Царство Боже подібне до царя, який справляв весілля свого сина. ³ Він послав слуг, щоб вони покликали запрошених, але ті не хотіли приходити.

⁴ Він знову послав слуг сказати усім запрошеним: „Слухайте! Все вже приготовано для весілля, бичків та іншу худобу вже забито, і страви вже на столі. Приходьте на весілля!” ⁵ Але ніхто на те не звернув уваги, і всі розійшлися—один повернувся до роботи в полі, другий до інших справ. ⁶ Всі інші, котрі були запрошені, схопили царських слуг, познущалися з них, а потім убили. ⁷ Тоді цар розгнівався й послав своє військо, і покарав убивць, а їхнє місто спалив.

⁸ І сказав цар своїм слугам: „Усе готове для весілля, але ті, хто були запрошені, не гідні бути на ньому. ⁹ Отже, вийдіть на вулиці й на кожному куті запрошуйте кого побачите”. ¹⁰ Тоді слуги пішли й запросили всіх, кого побачили: як добрих, так і лихих людей. Весільна зала була повна гостей.

^11-12 Але коли цар увійшов і подивився на гостей, то побачив серед них чоловіка в простому вбранні. Цар звернувся до нього: „Друже, як же ти увійшов сюди, не вбравшись у весільне?” Але той мовчав. ¹³ Тоді цар наказав своїм слугам: „Зв’яжіть йому руки й ноги та й киньте у темряву, де тільки ридання і скрегіт зубів від болю. ¹⁴ Бо багато покликаних, але мало вибраних”».