Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Книга Друга

(Псалми 42-72)

¹ Для диригента. Повчання родини Кора^[a].

¹³ І сів Мойсей судити Ізраїль наступного дня, та народ стояв перед Мойсеєм з ранку до вечора. ¹⁴ Єтро бачив усе, що той чинив народові та й мовив: «Що ти робиш з народом? Чому ти сам судиш, а всі ці люди стоять навколо тебе з ранку до вечора?» ¹⁵ Мойсей відповів тестеві: «Бо народ приходить до мене запитувати Бога. ¹⁶ Коли у них є якісь суперечки, вони приходять до мене, і я розсуджую одного й другого, я відкриваю їм настанови Божі та Його закони».

¹⁷ Мойсеїв тесть сказав йому: «Недобре ти чиниш. ¹⁸ І ти, й ці люди з тобою виснажитеся, бо занадто тяжка це справа для тебе. Одному тобі з нею не впоратися. ¹⁹ Послухай мене. Я пораджу тобі, й Бог буде з тобою. Представляй людей перед Богом і принось до Бога їхні суперечки. ²⁰ Відкривай їм настанови і закони, вкажи їм шлях, яким іти, і що робити. ²¹ Вибери собі з усього народу гідних людей, що шанують Бога, людей вірних, які ненавидять хабарі. І постав їх над народом начальниками над тисячами, сотнями, півсотнями й десятками. ²² І вони судитимуть людей повсякчас, та доповідатимуть тобі про всяку важливу справу, а про незначне, нехай судять самі. Зроби полегшення собі. Нехай вони несуть тягар разом з тобою. ²³ Якщо зробиш так, з Божої волі, то зможеш вистояти, і весь народ ітиме додому з миром».

²⁴ Тож Мойсей послухався тестя і зробив, як той казав. ²⁵ Мойсей вибрав гідних людей з усього ізраїльського народу й поставив їх начальниками над народом: головами над тисячами, сотнями, півсотнями та десятками. ²⁶ І вони судили людей повсякчас. Будь-яку складну справу вони приносили до Мойсея, а все незначне вирішували самі.

²⁷ І відпустив тоді Мойсей свого тестя, і той пішов до своєї землі.

¹⁵ Це правда, що дехто з них проповідує Христа через заздрість і суперечки. Та інші—завдяки своїй добрій волі. ¹⁶ Такі люди роблять це через свою любов, бо знають, що Бог поставив мене захищати Добру Звістку. ¹⁷ Інші ж говорять про Христа через своє егоїстичне честолюбство і нещиро, бо думають, що зможуть зробити мені прикрість, поки я ув’язнений.

¹⁸ Та яке це має значення? Важливо те, що так або інакше, з корисливих міркувань чи щиро, проголошують Христа, а те мені на радість. Це тішитиме мене і надалі. ¹⁹ Адже знаю я, що матиму визволення^[a] завдяки вашим молитвам і допомозі від Духа Ісуса Христа. ²⁰ Моє ревне чекання і надія, що я не буду посоромлений нічим, а з усією своєю сміливістю, як завжди, і особливо тепер, вихвалятиму Христа у тілі своєму—байдуже, чи житиму я, чи помру. ²¹ Бо життя для мене—це Христос, а смерть—надбання^[b].