Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
77 Для диригента. Для Єдутуна[a]. Одна з пісень Асафа.
2 До Бога я підношу голос,
про допомогу Господа благаю.
3 У дні тривог я до Володаря звертаюсь
і руки простягаю через ніч.
Моя душа не знає спочинку.
4 Думками лину я до Бога через клопоти свої,
я промовляю, але сам усе в турботах. Села
5 Розплющеними Ти утримуєш мої повіки,
засмучений, я слова мовити не в силах.
6 Думки мої зверталися в минуле,
постійно думаю про те, що сталося у давнину.
7 Я згадую свої пісні вночі,
я з серцем сперечаюся своїм, шукаю відповідь:
8 «Чи ж нас Володар назавжди покинув?
Невже не прийме більше нас ніколи?
9 Чи вже Його любов навік минула?
Чи слово Його згасло для прийдешніх поколінь?
10 Чи Бог забув про милосердя?
Невже Він співчуття змінив на гнів?» Села
11 Собі сказав я: «Що найбільш тривожить,
чи Всемогутній силу не згубив?»
12 Я пам’ятаю всі діла Господні,
я пам’ятаю всі дива,
що Він зробив з часів прадавніх.
13 Я розмірковував про звершення Твої,
про всі ті справи думав я невпинно.
14 Святі Твої шляхи, мій Боже,
немає бога рівного Тобі.
15 Ти Бог, Який творить ці чудеса великі,
це Ти явив народам Свою владу.
16 Своєю силою Ти визволив народ Свій,
нащадків Якова і Йосипа Ти спас. Села
17 Тебе побачила вода й злякалась,
безодня, й та тремтить від переляку.
18 Свинцеві хмари пролились водою,
громи обвалюються з неба,
а Твої стріли до землі ширяють.
19 У вихорі звучав Твій грім,
а блискавиці всесвіт сяйвом залили,
земля здригається і двиготить.
20 Твій шлях лежить через моря,
Твоя дорога—через безодні океанів,
та не знайти Твоїх слідів.
21 Немов овець отару, Ти народ провів
за допомогою Мойсея та Аарона.
Іллю взято на небо
2 Саме тоді, коли Господь збирався підняти смерчем Іллю на небеса, Ілля з Елішею поверталися з Ґілґала. 2 Ілля сказав Еліші: «Залишайся тут, Господь послав мене в Бетел». Проте Еліша відповів: «Присягаюся життям Господа і твоїм життям, що я не залишу тебе». От вони й пішли в Бетел.
3 До Еліші підійшли пророки з Бетела[a] й запитали його: «Ти знаєш, що Господь збирається розлучити тебе сьогодні з твоїм володарем?»
«Звісно, знаю,—відповів Еліша,—але не говоріть про це».
4 Потім Ілля сказав йому: «Залишайся тут, Елішо. Господь послав мене до Єрихона». Але той відповів: «Присягаюся життям Господа і твоїм життям, що я тебе не залишу». Так вони й вирушили до Єрихона.
5 У Єрихоні до Еліші підійшов гурт пророків. Вони його запитали: «Ти знаєш, що Господь збирається тебе розлучити сьогодні з твоїм володарем?»
«Звісно, знаю,—відповів він,—але не говоріть про це».
6 Потім Ілля звернувся до нього: «Залишайся тут, Господь послав мене до Йордану». Еліша знову не погодився: «Присягаюся життям Господа і твоїм життям, що я тебе не залишу». От вони й пішли далі вдвох.
7 П’ятдесят чоловік із числа пророків пішли слідом за ними й зупинилися віддалік, спостерігаючи за Іллєю та Елішею, коли ті підійшли до Йордану. 8 Ілля скинув плаща, згорнув його і вдарив ним по воді. Вода розступилася перед ними ліворуч і праворуч, і вони пройшли суходолом. 9 Коли вони перейшли через річку, Ілля сказав Еліші: «Скажи, що я можу зробити для тебе до того, як мене заберуть».
«Дозволь мені успадкувати від тебе подвійну частку духу твого»,—відповів Еліша.
10 «То дуже важко, про що ти просиш,—відповів Ілля.—І все ж, якщо ти побачиш, як мене розлучать з тобою, тоді він буде твоїм. Інакше не станеться того, чого ти хочеш».
11 Так вони йшли поруч і розмовляли, аж раптом вогняна колісниця з вогняними кіньми з’явилася перед ними, роз’єднавши їх. Ілля з вихором піднявся в небо. 12 Еліша помітив це і закричав: «Батьку мій! Батьку мій! Колісниці та верхові Ізраїлю!»[b] Більш нічого вже не побачив Еліша. Він узявся за своє вбрання і розірвав його на собі.
13 Він підхопив плаща Іллі, що спав з нього, і повернувся до берега Йордану. 14 Еліша узяв плаща, що спав з Іллі, і вдарив ним по воді. «Де нині Господь, Бог Іллі?»—запитав він. Коли він ударив по воді плащем, вода розділилася навпіл: ліворуч і праворуч—і він перейшов через річку.
15 Група пророків з Єрихона, що спостерігали за ним звіддалік, сказали: «На Елішу зійшов дух Іллі». Вони поспішили йому назустріч і низько вклонилися. 16 «Послухай,—сказали вони—нас п’ятдесят твоїх вдатних слуг. Нехай вони підуть і пошукають твого володаря. Напевне, Господній Дух підхопив і заніс його на якусь вершину чи скинув десь у долину».
«Ні,—заперечив Еліша,—не посилайте їх». 17 Але вони так наполягали на своєму, що йому стало соромно. Тому й сказав: «Пошліть їх». От вони й послали п’ятдесят чоловік, які за три дні обшукали все навколо, але не знайшли його. 18 Коли вони повернулися до Еліші, який перебував у Єрихоні, він їм сказав: «Хіба ж я не казав вам не ходити?»
Сила молитви
(Мт. 21:20-22)
20 Вранці, йдучи повз фіґове дерево, учні побачили, що воно геть висохло від самого кореня. 21 Петро згадав про дерево і сказав Ісусу: «Вчителю, поглянь! Те дерево, що Ти прокляв, геть усохло». 22 Ісус відповів на те: «Майте віру в Бога. 23 Істинно кажу вам: якщо скажете цій горі: „Зруш з місця і впади в море!” І якщо матимете ви віру і не сумніватиметесь, то воно неодмінно збудеться. 24 Ось чому Я й кажу вам: чого б не просили ви у молитві, вірте, що ви все це вже одержали, й тоді усе це стане вашим. 25 Коли молитеся, прощайте тим, проти кого щось погане маєте, щоб і Отець ваш на небесах міг простити вам гріхи ваші.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International