Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Пісня. Хвальний псалом Асафа.

Мойсей і Аарон постають перед фараоном

5 Потім Мойсей і Аарон й сказали фараону: «Так мовить Господь^[a], Бог Ізраїлю: „Відпусти Мій народ, щоб він міг відсвяткувати на Мою честь у пустелі”». ² Але фараон відповів: «Хто такий Господь, що я маю слухати Його й відпустити Ізраїль? Я не знаю Господа й не відпущу народ цей».

³ Вони тоді кажуть: «Бог євреїв^[b] зустрівся з нами. Дозволь нам піти у триденну путь у пустелю, щоб ми змогли принести жертву Господу, нашому Богові, щоб Він не вразив нас чумою чи мечем». ⁴ Та єгипетський цар сказав їм: «Мойсею та Аароне, чому ви відвертаєте людей від їхньої роботи. Вертайтеся до ваших клопотів. ⁵ Народ цієї землі такий чисельний, а ви примушуєте їх покинути роботу».

Фараон карає народ

⁶ І фараон наказав наглядачам за людьми і їхнім старшим: ⁷ «Не давайте більше людям соломи для виготовлення цегли, як раніше. Нехай ідуть і збирають солому для себе самі. ⁸ А ви вимагайте від них ту ж кількість цегли, що вони виробляли раніше. Її не повинно бути менше, бо всі Євреї ледарі. Тому й репетують: „Ходімо принесемо жертву нашому Богові”. ⁹ Тож нехай праця людей буде тяжкою, щоб вони займалися нею, а не звертали увагу на брехню».

¹⁰ Тож наглядачі та старші повиходили й сказали народу: «Так каже фараон: „Я не даватиму вам більше соломи. ¹¹ Ідіть і збирайте солому де знайдете, але знайте, що норму вашу ніскільки не зменшено”».

¹² І порозходилися люди по всій єгипетській землі, шукаючи стерню замість соломи. ¹³ Наглядачі підганяли їх, кажучи: «Виконуйте щоденну норму, як і тоді, коли мали солому». ¹⁴ Фараонові наглядачі поставили над ними старших з ізраїльтян, і їх били, примовляючи: «Чому ви не виконали свою норму, як раніше?»

¹⁵ Ізраїльські старші прийшли й звернулися до фараона: «Чому ти так ставишся до своїх слуг? ¹⁶ Соломи не дають твоїм слугам, а кажуть: „Виробляйте цеглу”. Твоїх слуг побито, але це вина твоїх власних людей».

¹⁷ Той відповів: «Ви ледацюги, тому й кажете: „Ходімо принесемо жертву Господу”. ¹⁸ А зараз йдіть до роботи! Не дадуть вам соломи, а потрібну кількість цегли мусите виробити». ¹⁹ І побачили євреї-десятники, що потрапили в біду, почувши: «Ви не повинні зменшувати щоденної кількості цегли». ²⁰ Вийшовши від фараона, вони зустріли Мойсея та Аарона, що чекали, аби привітати їх. ²¹ І вони сказали: «Нехай Господь побачить вас і судить за те, що ви зробили нас огидними фараонові та його слугам, вклали меч у їхні руки, щоб нас повбивати».

Мойсей скаржиться Богу

²² Мойсей повернувся до Господа і сказав: «Господи, навіщо Ти накликав лихо на цих людей? Чому Ти послав мене? ²³ Відтоді, як я прийшов до фараона говорити від Твого імені, він чинить зло цим людям, а Ти так і не визволив свій народ».

Божий задум

6 Господь мовив до Мойсея: «А зараз ти побачиш, що Я вчиню фараонові. Бо могутньою рукою він викине їх, могутньою рукою вижене зі своєї землі».

² Бог говорив з Мойсеєм і сказав: «Я—Господь. ³ Я явився Авраамові, Ісаакові та Якову як Ел-Шаддай (Господь Всемогутній), та ім’я Моє не було їм відоме. ⁴ Я також уклав Угоду з ними, віддавши їм край Ханаанський, землю тимчасового перебування, де вони були. ⁵ От Я почув своїх дітей Ізраїлевих, що єгиптяни силою примушують до праці, й згадав про Свою Угоду. ⁶ Тож скажи дітям Ізраїлевим: „Ім’я Моє—Господь. Я виведу вас із-під гноблення єгипетського і звільню народ ізраїльський від тяжкої праці, визволю простертою рукою і великим судом. ⁷ Я прийму вас до Себе як народ і буду вашим Богом. І ви знатимете, що Я—Господь, ваш Бог, Який позбавить вас від тяжкої праці єгипетської. ⁸ Я приведу вас до землі, яку присягнув віддати Авраамові, Ісаакові та Якову. Я, Господь, віддам її вам у володіння”».

⁹ Так Мойсей і сказав дітям Ізраїлевим, та вони не слухали Мойсея та були нетерплячі, бо тяжка була їхня підневільна праця.

¹⁰ Господь розмовляв із Мойсеєм і сказав: ¹¹ «Іди й скажи фараонові, цареві єгипетському, щоб вислав дітей Ізраїлевих зі своєї землі». ¹² Та Мойсей відповів Господу: «Якщо Ізраїлеві діти не слухають мене, то як же фараон мене послухає. Я ж нездатний добре говорити^[c]». ¹³ І говорив Господь з Мойсеєм та Аароном, і наказав їм вивести Ізраїлевих дітей з землі Єгипетської.

Послання до Філадельфійської церкви

⁷ Напиши до Ангела церкви у Філадельфії:

Так говорить Той, Хто святий та істинний, Хто тримає ключ Давидів. І коли Він тим ключем «відчиняє, і вже ніхто того не зачинить, а коли зачиняє, то ніхто вже того не відчинить»:

⁸ «Я знаю про вчинки твої. Дивись! Я перед тобою відчинив двері, які ніхто не може зачинити. Хоча й сили твої малі, та все ж зберегла ти Моє вчення і не зреклася імені Мого. ⁹ Слухай! Отих людей^[a], які належать до сатани й стверджують, ніби вони юдеї (хоч вони не юдеї, а брехуни), Я примушу прийти і впасти до ніг твоїх, нехай знають, що Я полюбив тебе. ¹⁰ Бо виконала ти Мій Наказ про довготерпіння. А Я, в свою чергу, збережу тебе від часів лихоліття, які незабаром настануть в усьому світі для випробування жителів землі.

¹¹ Я прийду незабаром. Тримайся за ту віру, що маєш, щоб ніхто не міг забрати твій вінець переможний. ¹² Той, хто переможе, стане стовпом у храмі Мого Бога і ніколи не вийде з нього. Я напишу на ньому ім’я Мого Бога, ім’я міста Бога Мого, Нового Єрусалиму^[b], Який зійде з небес від Мого Бога, і Моє Нове Ім’я. ¹³ Хто має вуха, нехай слухає, що Дух говорить церквам».