Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Співайте дяку Господу, ім’я Його вславляйте,
народам про Його діла сповіщайте!
2 Співайте Йому! Пісню хвали Йому співайте!
Славте всі Його діла чудесні!
3 Пишайтеся Його святим ім’ям,
хай щастя буде тим, хто Господа шукає!
4 Вірте в Господа та Його силу,
хай Він постійно з вами буде.
5-6 Нащадки Авраама, Божого слуги,
обранця Якова сини і доньки,
не забувайте тих чудес, що Бог творив,
діла і рішення Його завжди носіть у серці.
23 Прийшов Ізраїль згодом до Єгипту,
в країні Хама[a] оселився Яків.
24 Рід їхній дивовижно розплодився
і став для ворогів занадто дужим.
25 І вже прихильності до Якова синів не мали,
рабів своїх зненавидів Єгипет,
зле замишляти проти них почав.
26 І Бог послав Своїх обранців Мойсея та Аарона.
45 Щоб трималися Його законів,
щоб заповіді берегли Його.
Славімо Господа!
Доказ для Мойсея
4 Мойсей відповів таке: «А якщо вони не повірять мені й не слухатимуть мене? Якщо скажуть, що не являвся мені Господь[a]?» 2 Господь мовив до нього: «Що це у тебе в руці?» Мойсей відповів: «Ціпок». 3 Той каже: «Кинь його на землю». То він кинув ціпок на землю, і перетворився він на гадюку. Мойсей утік від неї.
4 І сказав Господь Мойсею: «Простягни руку і вхопи її за хвіст». Коли той простяг руку і вхопив її, вона знову перетворилася на ціпок у його руці. 5 «Це щоб вони змогли повірити, що Господь Бог батьків їхніх, Бог Авраама, Ісаака та Якова, явився тобі,— 6 знову мовив до нього Господь,—засунь руку собі за пазуху». Засунув він руку за пазуху. Коли ж вийняв її, то рука стала білою, мов сніг, від прокази[b]. 7 Господь сказав: «Засунь знову руку за пазуху». Той знову засунув руку собі за пазуху. Як вийняв він її з-за пазухи, вона зцілилася, стала такою ж, як і все тіло.
8 «Отже, якщо вони не повірять тобі або знехтують першим знаменням, то зможуть повірити другому. 9 Якщо ж вони не повірять навіть цим двом знаменням або не послухаються тебе, то візьми трохи води з Нілу й вилий її на землю. Вода, що ти візьмеш із Нілу, перетвориться на землі на кров»,—сказав Господь.
Зцілення багатьох
(Мк. 1:29-34; Лк. 4:38-41)
14 Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в лихоманці. 15 І торкнувся Він її руки, й лихоманка залишила жінку. Та підвелася й почала прислуговувати Йому.
16-17 Коли настав вечір, до Нього привели багатьох одержимих нечистим, й Ісус вигнав злих духів словом, та зцілив усіх хворих, щоб збулося сказане через пророка Ісаю:
«Він забрав усі наші хвороби
й поніс наші недуги».(A)
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International