Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Пригноблення Ізраїлевого народу

⁸ Та от у Єгипті почав царювати новий фараон, який не знав Йосипа. ⁹ І мовив він до свого народу: «Народ синів Ізраїлевих чисельніший і могутніший від нас. ¹⁰ Тож треба повестися з ними мудро, щоб вони не могли множитися, і якщо трапиться війна, вони пристануть до наших ворогів, боротимуться проти нас і підуть з нашої землі».

¹¹ Отже, Єгиптяни поставили над Ізраїльтянами наглядачів, щоб ті гнобили їх тяжкою працею, примусивши побудували фараонові міста-комори Питом і Рамзес. ¹² І що більше Єгиптяни пригноблювали Ізраїльтян, то більше ті множились і зростали. І почали вони тоді боятися народу Бога живого. ¹³ І завалили ізраїльтян іще тяжчою працею. ¹⁴ І зробили єгиптяни їхнє життя гірким від тяжкої праці: вапно та цегла, праця в полі—всі роботи, що вони виконували для гнобителів, були тяжкі.

Наказ повитухам убивати хлопчиків

¹⁵ І сказав єгипетський цар двом єврейським^[a] повитухам, яких звали Шифра та Пуа: ¹⁶ «Коли допомагатимете єврейським жінкам під час пологів, глядіть, якщо буде хлопчик, то вбийте його, а якщо дівчинка, то нехай живе». ¹⁷ Однак повитухи були богобоязні^[b], то не зробили так, як єгипетський цар їм наказав, та лишали хлопчиків живими.

¹⁸ І покликав єгипетський цар повитух і запитав: «Чому ви так зробили й лишили хлопчиків живими?» ¹⁹ Та повитухи відповіли фараонові: «Через те, що єврейські жінки міцніші, ніж єгиптянки, тому вони завжди народжують раніше, ніж повитуха приходить до них». ^20-21 Оскільки повитухи боялися Бога й спасли багато Ізраїльтян, то Він влаштував їхні родини, а народ примножився й дуже зміцнів. ²² Наказав тоді фараон усьому своєму народові таке: «Кожного народженого хлопчика кидайте до Нілу, а кожну дівчинку лишайте живою».

Народження Мойсея

2 Один чоловік з Левієвого дому взяв за себе Левієву дочку^[c]. ² Жінка завагітніла й народила сина. І побачивши, який він гарненький, переховувала його три місяці. ³ Коли вже вона не могла його переховувати, то взяла для нього кошик і вимастила його смолою та дьогтем. Тоді, поклавши хлопчика в кошик, поставила його в очереті на узбережжі Нілу. ⁴ А його сестра стала віддалік і спостерігала, що буде з ним. ⁵ На той час до Нілу вийшла купатися фараонова дочка, а її служниці ходили берегом річки. Побачивши кошик в очереті, вона послала служницю взяти його. ⁶ Відкривши його, фараонова дочка побачила дитину. Дитина плакала, і вона зглянулася на неї, подумавши: «Це одне з єврейських^[d] немовлят».

⁷ Сестра його спитала фараонову дочку: «Може, мені піти й покликати когось із єврейських жінок, щоб вигодували тобі дитину?» ⁸ Фараонова дочка сказала їй: «Іди». І пішла дівчина, й покликала матір немовляти.

⁹ Фараонова дочка й каже їй: «Візьми цю дитину й годуй її для мене, а я платитиму тобі». Жінка взяла немовля й годувала його. ¹⁰ Коли хлопчик підріс, вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І назвала вона його Мойсеєм, сказавши: «Я витягла його з води»^[e].

¹ Давидова пісня прочан.

Присвятіть своє життя Богу

12 Отже, благаю вас, брати і сестри мої, через милосердя Боже віддайте життя^[a] своє Богу, як живу пожертву, що є свята й мила Богу. То буде вашим духовним служінням Йому. ² Не підкоряйтеся світу цьому. Краще нехай ваш розум зміниться і відновиться, щоб змогли ви пізнати й прийняти волю Божу, щоб збагнули ви, що є добре, досконале й бажане Богу.

³ Оскільки Бог дав мені особливий дар, то я звертаюся до кожного з вас. Не треба цінувати себе більше, ніж то годиться. Будьте розсудливими, виходячи з тієї віри, якою Бог наділив кожного з вас. ⁴ Кожен із нас має тіло, що складається з різних частин. І не всі частини мають однакове призначення. ⁵ Так само й ми є багатьма частинами, які утворюють одне тіло у Христі. Кожна частина належить до всіх інших.

⁶ Ми маємо дари, які різняться згідно з благодаттю, даною нам. І якщо хтось одержав обдарування бути пророком, то він мусить користатися ним настільки, наскільки він вірить. ⁷ Якщо хтось одержав дар служіння іншим, той нехай присвятить життя своє служінню. Якщо хтось має хист навчати інших, той нехай навчає. ⁸ Хто обдарований умінням утішати, той нехай втішає. А хто має дар ділитися з людьми, нехай робить це щиро. Хто має здатність керувати, нехай керує сумлінно. Наділений же талантом милосердя нехай це милосердя з радістю несе людям.

Петро називає Ісуса Христом

(Мк. 8:27-30; Лк. 9:18-21)

¹³ Коли Ісус прийшов до землі Кесарії Пилипової, то запитав Своїх учнів: «Що кажуть люди—хто Я?»^{[a] 14} Тоді вони відповіли: «Одні кажуть, що Ти—Іоан Хреститель, інші—Ілля, а дехто вважає, що Ти—Єремія або один із пророків».

¹⁵ Тоді Ісус мовив учням Своїм: «А ви як думаєте, хто Я такий?» ¹⁶ І відповів Йому Симон (якому Ісус дав ім’я Петро): «Ти—Христос, Син Бога Живого». ¹⁷ Ісус тоді йому відповів: «Благословенний ти, Симоне, сину Йони, бо не люди тобі відкрили це, а Мій Отець Небесний. ¹⁸ Я також кажу тобі, що ти—Петро^[b], й на цьому камені Я побудую Свою церкву, і сили смерті^[c] не переможуть її. ¹⁹ Я дам тобі ключі від Царства Божого і те, що ти засудиш на землі, буде осуджене на небі, і що буде прощене тобою на землі, на то буде й Господнє прощення»^[d].

²⁰ Тоді Він суворо застеріг Своїх учнів нікому не казати, що Він Христос.