Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Давидова пісня прочан.
Нехай Ізраїль скаже:
«Якби ж то не Господь, Який нас не покинув,
2 якби ж то не Господь, Який лишився з нами?
3 Щоб сталося, коли на нас напали люті вороги,
вони би проковтнули нас живцем,
як тільки розгнівалися на нас!
4 Війська б ворожі змили нас,
немов бурхливого потоку води,
5 ті кривдники втопили б нас у водограї.
6 Славімо Господа, Який не дав нам,
мов здобичі, розтерзаними бути в їхніх пащах!
7 Мов птах, що ледве не потрапив у сильце,
так ледве врятувались наші душі.
Не затягнулося сильце, і ми спаслися!
8 Від Господа прийшла нам поміч,
від Того, Хто створив і небеса, і землю».
Йосип прощає своїх братів
15 Йосипові брати злякалися, що помер їхній батько. Вони сказали: «Може, Йосип усе ще ненавидить нас і хоче помститися за те зло, що ми заподіяли йому». 16 І послали вони сказати йому:
«Перед смертю твій батько наказав: 17 „Перекажіть Йосипові ось що. Зараз прости братам своїм, будь ласка, провину їхню і гріх. Вони й справді вчинили зле з тобою”. Тож пробач, будь ласка, провину слуг Бога твого батька».
І засумував Йосип від цього послання. 18 Тоді брати його також прийшли й упали перед ним і сказали: «Поглянь, ось ми, раби твої». 19 Та Йосип сказав їм: «Не бійтеся. Хіба ж я Бог, щоб карати вас? Ні, я не Бог. 20 Ви задумали зло проти мене, та Бог перетворив його на добро, щоб сталося те, що є сьогодні, щоб зберегти життя багатьом. 21 Отже, не бійтеся зараз. Я підтримуватиму вас і ваших дітей». Так він заспокоїв їх добрим словом.
Останні дні Йосипа і його смерть
22 І Йосип залишився з батьковим домом в Єгипті. І прожив він сто десять років. 23 Йосип діждався Ефраїмових дітей і внуків. І сини Макіра, Манассіїного сина, також сиділи на Йосипових колінах.
24 І сказав тоді Йосип братам своїм: «Я помираю. Та знаю, що Бог дбатиме про вас. Він виведе вас із цієї землі до землі, яку обіцяв Він Авраамові, Ісаакові та Якову». 25 І Йосип узяв з Ізраїлевих синів таку клятву: «Коли Бог прийде до вас, то ви заберете звідси мої кістки».
26 І помер Йосип, коли йому було сто десять років. Його забальзамували й поклали в труну в Єгипті.
Учні не розуміють Ісуса
(Мк. 8:14-21)
5 Його Ісуса переправилися на інший берег озера, але забули взяти з собою хліб. 6 Тоді Він сказав їм: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та саддукейської». 7 Учні почали обговорювати це між собою, міркуючи: «Можливо, Він це сказав, бо ми забули взяти з собою хліб».
8 Знаючи, про що вони говорять, Ісус спитав: «Маловіри, навіщо ви говорите один одному, що ви не взяли з собою хліба? 9 Невже й досі ви нічого не зрозуміли й не пам’ятаєте ті п’ять хлібин, що нагодували п’ять тисяч їдців, і скільки кошиків із залишками ви зібрали? 10 Чи не пам’ятаєте ви сім хлібин, що нагодували чотири тисячі чоловік, і скільки кошиків ви наповнили рештками? 11 І як ви не розумієте, що не про хліб Я з вами говорив? Я казав, щоб ви остерігалися закваски фарисейської та саддукейської».
12 Тільки тоді учні зрозуміли, що Ісус застерігав їх не від хлібної закваски, а від вчення фарисейського та саддукейського.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International