Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Давидова пісня прочан.

Смерть Ізраїля

²⁹ Він наказав їм таке: «Я скоро прилучуся до своїх рідних. Поховайте мене разом із моїми пращурами в печері, що на полі Ефрона-хиттита. ³⁰ Поховайте мене в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре в землі Ханаанській. Авраам купив те поле в Ефрона-хиттита, щоб мати місце для поховання. ³¹ Авраам і його дружина Сарра там поховані, там поховані Ісаак і його дружина Ревекка, там поховав я і Лею. ³² Те поле й та печера придбані у хиттитів».

³³ Закінчивши наказ своїм синам, він випростався в ліжку, помер і прилучився до своїх рідних.

Поховання Ізраїля

50 Йосип припав до обличчя свого батька, ридав над ним і цілував його. ² І наказав тоді Йосип своїм слугам-лікарям забальзамувати батька, і лікарі його забальзамували. ³ На це в них пішло сорок днів, бо саме сорок днів необхідно для бальзамування. Єгиптяни сумували за ним сімдесят днів.

⁴ Коли час жалоби за ним пройшов, Йосип звернувся до фараонових домашніх зі словами: «Якщо я маю прихильність в очах ваших, то скажіть, будь ласка, фараонові: ⁵ „Мій батько змусив мене поклястися йому. Він сказав мені: „Послухай, я помираю. Поховай мене в тій печері, що я собі приготував у землі Ханаанській”. І зараз дозволь мені піти й поховати батька. А потім я повернусь”». ⁶ Фараон відповів: «Іди й ховай свого батька, оскільки він змусив тебе присягнутися йому».

⁷ І Йосип вирушив ховати свого батька. І всі фараонові слуги, старійшини його дому і всі старійшини землі Єгипетської пішли з ним. ⁸ А також цілий Йосипів дім, його брати і дім його батька. Лише діти, отари і стада залишилися в землі Ґошенській. ⁹ Колісниці та вершники також рушили з ними. То була дуже велика процесія.

¹⁰ І прийшовши до токовища Атад^[a], що на тому боці Йордану, вони гірко й голосно ридали. Йосипова жалоба тривала сім днів. ¹¹ Коли ж ханаанці, що жили поблизу, побачили ту скорботу на токовищі Атад, то мовили: «Як гірко Єгиптяни сумують!» І назвали вони те місце Авель-Мицраїм^[b]. Це по той бік ріки Йордан.

¹² Отже, сини Якова зробили для нього те, що він їм наказав. ¹³ Сини перенесли його в землю Ханаанську й поховали в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре. Авраам купив те поле як місце поховання у Ефрона-хиттита.

¹⁴ І поховавши батька, Йосип повернувся до Єгипту разом з братами своїми й усіма, хто ходив з ним ховати його батька.

¹² Бо ми не сміємо оцінювати себе або порівнювати з тими, хто сам себе вихваляє, коли вони міряють себе власною міркою, й порівнюють себе з собою самими. Тим самим вони показують власну нерозумність. ¹³ Однак ми не будемо надмірно вихвалятися, лише в тих межах, які призначив нам Бог: виконуючи нашу працю, що стосується й вас. ¹⁴ Ми не переступимо нашої межі. Ми б могли зробити це, якби не прийшли до вас. Але ми першими прийшли до вас, проповідуючи Добру Звістку про Христа.

¹⁵ Ми ж не надміру хвалимося працею інших. Але маємо надію, що зі зростанням вашої віри ми зможемо ще більше працювати з вами, не переходячи межі, призначеної нам Богом. ¹⁶ Ми хочемо проповідувати Добру Звістку поза межами вашого міста, бо не бажаємо вихвалятися тим, що вже зроблено в інших краях. ¹⁷ Як сказано у Святому Писанні: «Якщо хтось вихваляється, то нехай хвалиться лише тим, що Господь здійснив»^(A). ¹⁸ Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, а той, кого Господь похвалить.